14.10.2014 Справа № 907/884/14
За позовом публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району
до комунального підприємства „Дубівське підприємство по водопостачанню", смт. Дубове, Тячівський район
про стягнення 49781,10 грн. в т.ч. 40419,29 грн. - заборгованість за спожиту активну електроенергію, 7 338,37грн. - заборгованість за реактивну електроенергію, 219,28грн. - 3% річних, 263,40 грн. - інфляційних нарахувань та 1540,76грн. - пені,
Суддя Й.Й. Кадар
За участю представників:
від позивача - Гусак С.М., представник по довіреності №84 від 02.01.2014р. ;
від відповідача - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Публічним акціонерним товариством „Закарпаттяобленерго", с. Оноківці Ужгородського району заявлено позов до комунального підприємства „Дубівське підприємство по водопостачанню", смт. Дубове, Тячівський район про стягнення 49781,10 грн. в т.ч. 40419,29 грн. - заборгованість за пожиту активну електроенергію, 7 338,37грн. - заборгованість за реактивну електроенергію, 219,28грн. - 3% річних, 263,40 грн. - інфляційних нарахувань та 1540,76грн. - пені,
В судовому засіданні 07.10.2014р. за участі представників позивача - Гусак С.М., представник по довіреності №84 від 02.01.2014р.,відповідача - Савула І.І., началькик КП „Дубівське п-во по водопостачанню" відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.10.2014р. на 12:15год.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов'язання по повній та своєчасній оплаті спожитої електроенергії згідно договору № Р06/12-0320 від 16.04.2010 року.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.10.2014 року на виконання вимог суду надав письмовий відзив, яким визнає наявну заборгованість перед позивачем ПАТ „Закарпаттяобленерго" в сумі 49 781,1 грн. Зазначає що, відповідачем на момент подання відзиву сплачено частину боргу по активній електроенергії на сумі 5 820 грн. Враховуючи важке фінансове становище в якому опинилося підприємство (відповідач), з метою здійснення всіх розрахунків по зобов'язаннях перед позивачем, просить суд розстрочити оплату залишку заборгованості перед позивачем в сумі 43 961,1 грн. строком на один рік рівними частинами, відстрочити починаючи сплату з 01 квітня 2015 року, в підтвердження надав фінансовий звіт підприємства про фінансові результати за рік 2013, I (перше) півріччя 2014 року та баланс за 01 січня 2014, 01 липня 2014 року.
Представник позивача проти задоволення вищеприведеного клопотання заперечив усно, з посиланням на відсутність домовленостей щодо реструктуризації заборгованості між сторонами та не надання відповідачем належних доказів щодо наявності на підприємстві важкого фінансового становища. В судовому засіданні 14.10.2014 року, подано заяву №113-25/5898 від 14.10.2014 року, в якій зазначає про часткове погашення відповідачем заборгованості по активній електроенергії на суму 7 470,00 грн. та просить суд припинити провадження у справі в частині стягенння заборгованості на суму 7 470,00 грн., в решті вимог просить суд задоволити позов у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Між Тячівським районом електромереж ВАТ „ЕК „Закарпаттяобленерго" (Постачальником) та Комунальним підприємством „Дубівське підприємство по водопостачанню" (Споживачем) укладено Договір про постачання електричної енергії № Р06/12-0320 від 16.04.2010 року (далі Договір) (а.с. 9-13).
Відповідно до умов Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 50 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до умов п. 2.3.3 Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електроенергії згідно з умовами Додатку 7 "Порядок розрахунків" (а.с.18) та додатку 8" Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (а.с.21), а відповідно до умов п. 2.3.4 - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з Додатком 6 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (а.с. 16).
Позивачем по даному договору зобов'язання виконано. Матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної оплати вартості електричної енергії.
Так, за період з квітня 2014 року по серпень 2014 року позивачем виписано відповідачу рахунки на оплату заборгованості (а.с. 27- 36) на загальну суму 51 771,35 грн. Внаслідок неналежного виконання передбачених Договором зобов'язань залишок непогашеної суми боргу за спожиту електричну енергію відповідача перед позивачем становить 47 757,66 грн. (підтверджено розрахунком основного боргу по КП „Дубівське підприємство по водопостачанню" (а.с. 25) та відповідачем не оспорено.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи упрвалінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управненна сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надити послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Також, дане правило закріплено в Господарському кодексі України статтею 193.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Беручи до уваги що, відповідачем в процесі провадження по справі, здійснено часткове погашення заборгованості на суму 7 470 ,00грн. за спожиту активну електроенергію, отже, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію, провадження у справі в цій частині ( 7 470, 00грн.) належить припинити за відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Оскільки в даному випадку відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті за спожиту електроенергію, порушене право позивача підлягає захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заборгованості (яку відповідач визнав) в розмірі 32 949,29грн. - заборгованість за спожиту активну електроенергію (40 419,29грн. - 7 470,00грн. = 32 949,29 грн.). та 7 338,37 грн. - заборгованість за реактивну електроенергію.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
За прострочку виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті електричної енергії позивач просить стягнути з нього суму 219,28 грн. - 3% річних та 263,40 грн. - інфляційних нарахувань (розрахунок а.с. 26).
Нараховані позивачем три відсотки річних за період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 219,28 грн. та інфляційні нарахування за період з травня 2014 року по вересень 2014 року в сумі 263,40 грн., відповідачем не спростовані, судом проаналізовані, підтверджені належним розрахунком, а отже підлягають стягненню з відповідача.
Пунктом 4.2.1 договору сторін передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.2.3.3 та п. 2.3.4 договору, з порушенням термінами, визначених відповідним додатком 7 „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Нарахована позивачем пеня відповідно до п. 4.2.1. Договору за період з червня 2013р. по грудень 2013р. (розрахунок а.с. 17), визначена відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та з врахуванням його обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ згідно з Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" складає суму 1 540,76 грн., яка відповідачем не спростована, судом проаналізована, підтверджена належним розрахунком, а отже підлягає стягненню з відповідача.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
В задоволенні заяви відповідача про розстрочення сплати заборгованості строком на 1 (один) рік рівними частинами та відстрочку починаючи сплату з 01 квітня 2015 року належить відмовити з огляду на наступне.
Пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суду при прийнятті рішення надано право відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід ураховувати приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України про те, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.
Як вбачається з пункту 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Отже, застосовуючи заходи передбачені ст. 121 ГПК України слід мати на увазі, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. Крім того, повинні враховуватись інтереси обох сторін, зокрема, їх матеріальний стан.
Виходячи із наведеного, чинне законодавство у будь-якому випадку пов'язує розстрочення та відстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Підставою надання розстрочки та відстрочки заявник зазначає скрутне фінансове становище, в підтвердження чого надав фінансовий звіт підприємства про фінансові результати за рік 2013, I (перше) півріччя 2014 року та баланс за 01 січня 2014, 01 липня 2014 року, що з урахуванням вищеприведеного не є достатнім та належним доказом для надання судом розстрочки та відстрочки по виконанню рішення суду.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1827,00 грн. підлягає віднесенню на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з комунального підприємства „Дубівське підприємство по водопостачанню" (Закарпатська область, Тячівський район, смт. Дубове, вул. К. Маркса, б/н, код ЄДРЮФОП 33662557) на користь Публічного акціонерного товариства „Закарпаттяобленерго" (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, вул. Головна, 57, код ЄДРПОУ 00131529) суму 42 312,00грн. (сорок дві тисячі триста дванадцять гривень) в т.ч. 32,949,29 грн. - заборгованість за спожиту активну електроенергію, 7 338,37 - заборгованість за реактивну електроенергію, 219,28 грн. - 3% річних, 263,40 грн. - інфляційних нарахувань, 1540,76 грн. - пені та суму 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) відшкодування судового збору.
Видати наказ.
3. У частині стягнення 7 470,00 грн. за спожиту активну електричну енергію провадження у справі припинити.
5. В задоволенні клопотання відповідача про розстрочку та відстрочку
виконання рішення суду, - відмовити.
5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 16.10.2014р.
Суддя Й.Й.Кадар