Справа №666/4828/14-ц
14.10.2014 року Дніпровський районний суд м. Херсона у складі:
головуючого судді Решетова В.В.,
за участю секретаря Моренець У.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про захист честі та гідності, -
Позивач звернувся до суду із позовом про захист честі та гідності, посилаючись на те, що він разом із відповідачем знайомі понад два роки, час від часу разом їздять рибалити. Так і в квітні місяці 2013 року вони з відповідачем перебували на рибалці, пили каву. Саме тоді позивач і розповів відповідачу, що у восьмидесятих роках минулого сторіччя перебуваючи на військовій службі в збройних силах СРСР він приймав участь в наданні інтернаціональної допомоги Демократичній Республіці Афганістан. Саме тоді відповідач сказав позивачк, що він все це придумав і назвав його брехуном.
Як зазначає позивач ці заяви і образи відповідача його дуже засмутили і, щоб його переконати в своїх словах, та щоб той вибачився, наступного дня позивач приїхав до нього, намагався показати наявні у нього документи, зокрема військовий квиток, архівні довідки Центрального Архіву Міністерства оборони Російської Федерації та довідку центрального архіву Міністерства оборони Республіки Казахстан від 01.11.2012 року. Відповідач слухати його не захотів, його документи не став та повідомив, що вибачатись не збирається, бо переконаний у своїй позиції і вважає позивача «брехуном», і публічно вибачатись не збирається.
Потім,як вказує позивач, відповідач розмістив інформацію, що порочить його честь і гідність та завдають йому душевних страждань: надрукував на білих аркушах та розклеїв біля «центрального ринку» в м.Херсоні, які він знищив попередньо сфотографувавши на мобільний телефон їх зображення. Звернувшись до відповідача - той підтвердив, що саме він розмістив неправдиву інформацію. У зв'язку із поширенням цієї інформації позивач перестав ночами нормально спати, почав палити, його дуже образили і він страждає.
Такі глибоко образливі заяви та неправомірні дії відповідача є неправильними і не відповідають дійсності, у зв'язку з чим позивач змушений був звернутись до суду із даним позовом та просить суд зобов'язати ОСОБА_2 вибачитись перед позивачем та розмістити повідомлення на центральному ринку із вибаченням та в газеті «Наддніпрянська правда».
Позивач в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, згідно якої у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач у судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, згідно якої у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні просить розглянути справу без його участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, надав на адресу суду заяву, згідно якої просить у зв'язку з неможливістю прийняти участь у судовому засіданні, розглянути справу без його участі.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст.3 ЦПК України,кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази у відповідності до ст.60 ЦПК України.
Згідно ст.297 Цивільного кодексу України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації має право на спростування цієї інформації згідно ст.277 Цивільного кодексу України.
Як вбачається з п.18 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», згідно з положеннями ст. 277 ЦК та ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Крім цього у відповідності п.19 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Статтею 201 Цивільного кодексу України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно наданих позивачем архівних довідок №4/216437 від 15 травня 2013 року та №4/13709 від 14 травня 2013 року Федеральної державної казенної установи «Центральний архів Міністерства оборони Російської федерації» лейтенанта Луданова Володимира Владиславовича, прибувшого з військової частини НОМЕР_1 для продовження подальшої служби, зараховано до списку особового складу частини, на всі види достатку з 15 серпня 1977 року та вважати таким, що рахується за штатом.
Крім цього згідно наданої позивачем довідки Центрального архіву міністерства оборони республіки Казахстан від 06 листопада 2012 року офіцер ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_2 в період з 16 серпня 1977 року по 02 вересня 1986 року. Звільнений до запасу.
Суд критично відноситься до світлини, наданої позивачем, на якій відображено повідомлення від 17 квітня 2014 року для мешканців міста Херсона від ОСОБА_2 , оскільки із даної світлини неможливо встановити ознаки розповсюдження, та яким саме чином це було здійснено перед невизначеним колом осіб, з урахуванням чого неможливо зробити остаточних висновок про розповсюдження повідомлення, на яке посилається позивач. Крім того неможливо встановити чи зазначене повідомлення поширене саме ОСОБА_2 , оскільки не містить його підпису.
З урахуванням вищевикладеного позивачем не доведено розповсюдження інформації відповідачем, не доведено розповсюдження чи поширення недостовірної інформації перед невизначеним колом осіб, а тому заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.3,9,55 Конституції України, ст.ст.297 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у спорах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст.ст.10,11,60,131,212,215,218,224-226 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_2 вибачитись перед ним та розмістити повідомлення на центральному ринку із вибаченням та в газеті «Наддніпрянська правда» - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення до Дніпровського районного суду м. Херсона.
Суддя В.В.Решетов