Номер провадження: 22-ц/785/6665/14
Головуючий у першій інстанції Турецький О. С.
Доповідач Громік Р. Д.
01.10.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Парапана В.Ф., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Орловій С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,
встановила:
23.10.2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просила стягнути на її користь з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою, а саме: матеріальну шкоду у розмірі 28 611 (двадцять вісім тисяч шістсот одинадцять) гривень 61 (шістдесят одну) копійку; моральну шкоду у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог, позивачка зазначала наступне.
23.02.2012 року близько 17 години 45 хв. на регульованому перехресті вул. Комарова та Люстдорфська дорога у м. Одесі трапилось зіткнення автомобіля «CHERY S 11 QQ» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2, який належить позивачці на праві приватної власності, та автомобілем «MITSUBISHI CARIZMA» реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди вказаним транспортним засобам були заподіяні механічні пошкодження.
Відповідно до висновку інспектора дізнання ВДАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_5, від 23.03.2012 року, в мотивувальній частині зазначено, що у зв'язку з тим, що водії, учасники ДТП дають суперечливі свідчення щодо сигналу світлофора, встановити об'єктивно, у тому числі шляхом проведення експертних досліджень достовірність пояснень не можливо, пояснення свідків суперечливі, що не дає можливим визначити причину ДТП і винуватця пригоди, встановивши, в діях якого з водіїв є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно звіту «КАРЕКС ГРУПП» від 15.03.2012 року № 151-03-12 величина матеріальної шкоди, завдана власнику автомобіля «CHERY S 11 QQ», складає 28 611,61 грн.
Також, позивачка просила суд стягнути на її користь моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 10 000 грн., яка обґрунтована незручностями, яких ОСОБА_4 зазнала внаслідок пошкодження свого авто, неможливістю ним користуватися.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в позові, представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_6 надав заперечення на позов, в яких зазначив, що ОСОБА_2 не є власником автомобіля «CHERY S 11 QQ» - джерела підвищено небезпеки, матеріальна та моральна шкода не підтверджена належними та допустимими доказами.
Рішенням суду позов задоволено частково. Було стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 28 611 (двадцять вісім тисяч шістсот одинадцять) гривень 61 (шістдесят одна) копійка, а також моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень. Крім цього було стягнуто в солідарному порядку з відповідачів на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 306 (триста шість) гривень 61 (шістдесят одна) копійка.
В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони законні та обґрунтовані.
Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків щодо часткового задоволення позову, вказав, що 23.02.2012 року близько 17 години 45 хвилин на регульованому перехресті вул. Комарова та Люстдорфська дорога у м. Одесі трапилось зіткнення автомобіля марки «CHERY S 11 QQ», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, та автомобілем марки «MITSUBISHI CARIZMA», реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3
Автомобіль марки «CHERY S 11 QQ», реєстраційний номер НОМЕР_3, належить позивачці ОСОБА_4 на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 15.07.2010 року виданого РЕВ №2 УДАІ ГУМВС України в Одеській області.
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди вказаним вище транспортним засобам були заподіяні механічні пошкодження.
Відповідно до висновку Інспектора дізнання ВДАІ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_5, від 23.03.2012 року, у зв'язку з тим, що водії, учасники ДТП дають суперечливі свідчення щодо сигналу світлофора, встановити об'єктивно, у тому числі шляхом проведення експертних досліджень достовірність пояснень не можливо, пояснення свідків суперечливі, що не дає можливим визначити причину ДТП і винуватця пригоди, встановивши, в діях якого з водіїв є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У зв'язку з цим, подальший розгляд матеріалів дорожньо-транспортної пригоди за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - завершити, та роз'яснено сторонам про право звернення до суду для вирішення питання по суті.
Згідно звіту «КАРЕКС ГРУПП» від 15.03.2012 року № 151-03-12 величина матеріальної шкоди, завдана власнику автомобіля «CHERY S 11 QQ», складає 28.611,61 грн.
Обґрунтовуючи задоволення позову суд першої інстанції послався на ч.2 ст. 1188 ЦК України, вказавши що якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Таким чином під «іншою особою» суд першої інстанції визнав позивачку яка є власником (володільцем) автомобіля «CHERY S 11 QQ».
З такими висновками суду першої інстанції неможливо погодитися, так як відповідно до положень ч. 2 ст. 1188 ЦК України іншим особам (які не є власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, від взаємодії яких завдана шкода, наприклад пасажир транспортного засобу) шкода відшкодовується власниками (володільцями) джерел підвищеної небезпеки, які спільно завдали шкоду, незалежно від їх вини.
Тобто, за змістом цієї норми, обов'язок по відшкодуванню шкоди в такому випадку покладається саме на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них.
Така позиція викладена у правових висновках Верховного Суду України (лист від 01.02.2014р.), аналізі практики застосування судами ст. 16 ЦК України, в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. по справі №6-108 цс13.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» суди мають розрізняти випадки, коли внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкоди завдано самим володільцям цих джерел, від випадків, коли шкоди завдано іншим особам (наприклад, пасажирам, пішоходам). У цьому випадку особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини (частина друга статті 1188 ЦК).
Стягнувши з відповідачів на підставі ч. 2 ст. 1188 ЦК України матеріальну шкоду на користь позивачки, суд також вирішив питання про відшкодування на її користь і моральної шкоди посилаючись на ч. 1 ст. 1167 ЦК України.
Судова колегія також не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції, так як згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала, та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди і серед інших - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Таким чином, ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачає підстави відшкодування моральної шкоди незалежно від вини заподіювача, проте не змінює відповідальну за відшкодування моральної шкоди особу, якою за змістом ст.1167 ЦК України залишається особа, яка безпосередньо завдала моральну шкоду, а саме винний водій.
На вказані вище обставини суд першої інстанції не звернув своєї уваги, не дослідив належним чином надані позивачкою докази.
При таких обставинах, винесене рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, так як воно ухвалене без повних і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, без підтвердження їх належними та допустимими доказами.
Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення по суті спору у зв'язку з недоказаністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч.1 п. 1-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
вирішила:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29 травня 2014 року скасувати.
Постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді М.М. Драгомерецький
В.Ф. Парапан