іменем україни
3 вересня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Амеліна В.І., Гончара В.П., Савченко В.О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Харківської міської ради, треті особи: Десята харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності у порядку спадкування, встановлення факту родинних відносин та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 липня 2014 року,
У серпні 2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що є двоюрідною тіткою ОСОБА_10, яка мешкала у належній їй на праві власності квартирі АДРЕСА_1, та яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті останньої вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і з'ясувала, що 11 червня 2011 року між ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_10 на підставі довіреності, та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири. 12 жовтня 2011 року ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу продав спірну квартиру ОСОБА_6 Ураховуючи, що ОСОБА_10 не могла укладати будь-які цивільно-правові угоди у червні 2011 року, оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка просила визнати перший договір купівлі-продажу спірної квартири недійсним, визнати за нею право власності на спірну квартиру у порядку спадкування та витребувати квартиру із чужого незаконного володіння останнього покупця.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 7 липня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_10, а саме, що ОСОБА_4 є двоюрідною тіткою ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано за ОСОБА_4 право на спадкування за законом після ОСОБА_10
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 червня 2011 року, укладений між ОСОБА_8, що діяв від імені ОСОБА_10 на підставі довіреності, та ОСОБА_5 Витребувано із володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.
Виселено ОСОБА_6 з квартири АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною 1 статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені, обґрунтовано виходив із того, що договір купівлі-продажу від 11 червня 2011 року, укладений від імені ОСОБА_10 (на підставі виданої довіреності, якою вона уповноважила ОСОБА_8 представляти її інтереси), є недійсним у силу ст. ст. 203, 215 ЦК України, так як продавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а відтак, у силу п. 6 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припинилось.
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
З урахуванням вказаного, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно виходив із того, що позивач, як спадкоємець, звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого володіння оскільки майно вибуло з володіння власника не з її волі іншим шляхом.
Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_9 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 7 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: В.І. Амелін
В.П. Гончар
В.О. Савченко