10 вересня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів cудової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючого Олійник А.С.,
суддів: Гончара В.П., Карпенко С.О.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року у справі за позовами: ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ частки в натурі, усунення перешкод у користуванні приміщенням та виселення; ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, виконавчий комітет Львівської міської ради, Львівська міська рада, про виділ частки в натурі; ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про виділення у користування приміщень, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2013 року,
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2012 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Виділено ОСОБА_4 в натурі належну їй частку в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1, та визнано за нею право власності на приміщення: кухні - літ. 1-1, площею 17,7 кв. м; житлової кімнати - літ. 2-2, площею 17,6 кв. м; житлової кімнати - літ. 2-3, площею 12,6 кв. м; житлової кімнати - літ. 2-4, площею 12,7 кв. м; комори - літ. V, площею 16,5 кв. м; частини комори - літ. VI, площею 8,9 кв. м, розташовані в будинку АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_5 право спільної часткової власності в рівних частках (по 1/2 частини) на приміщення: житлової кімнати - літ. 1-3, площею 14,1 кв. м; житлової кімнати - літ. 1-5, площею 12,7 кв. м; житлової кімнати - літ. 3-2, площею 13,2 кв. м; житлової кімнати - літ. 3-3, площею 14,4 кв. м; коридору - літ. 1-2, площею 2,3 кв. м; комори - літ. 1-4, площею 1,6 кв. м; коридору - літ. 3-1, площею 4,0 кв. м; сходової клітки - літ. IX, площею 11,2 кв. м; сходової клітини - літ. X, площею 11,5 кв. м; сходової клітини - літ. II, площею 5,5 кв. м; комори - літ. І, площею 4,4 кв. м; частину приміщення комори - літ. VI, площею 14,1 (4,9 + 9,2) кв. м; коридору - літ. III, комори - літ. IV (об'єднані), загальною площею 16,8 кв. м, розташовані в будинку АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 41 746 грн. Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні приміщенням кухні - літ. 1-1, площею 17,7 кв. м, розташованої на першому поверсі будинку АДРЕСА_1. Виселено ОСОБА_3 із приміщення кухні - літ. 1-1, площею 17,7 кв. м, розташованому на першому поверсі будинку АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_5 задоволено. Виділено в користування ОСОБА_5 приміщення: житлової кімнати, - літ. 3-2, площею 13,2 кв. м; житлової кімнати - літ. 3-3; площею 14,4 кв. м, коридору - літ. 3-1; площею 4 кв. м, сходової клітини - літ. II; площею 5,5 кв. м, комори -літ. І, площею 4,4 кв. м; частину приміщення комори - літ. VI, площею 14,1 (4,9 + 9,2) кв. м, розташовані в будинку АДРЕСА_1.
Виділено в користування ОСОБА_3 приміщення: житлової кімнати - літ. 1-3, площею 14,1 кв. м; житлової кімнати - літ. 1-5, площею 12,7 кв. м; коридору - літ. 1-2, площею 2,3 кв. м; комори - літ. 1-4, площею 1,6 кв. м; коридору - літ. III, комори - літ. IV (об'єднані), загальною площею 16,8 кв. м, розташовані в будинку АДРЕСА_1.
Приміщення сходової клітини площею 11,2 кв. м - літ. IX, та сходової клітини площею 11,5 кв. м - літ. X, розташовані в будинку АДРЕСА_1, залишено в спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_5
У позові ОСОБА_3 про виділ в натурі належної їй частки в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 та стягнення грошової компенсації відмовлено.
У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з заявою про відстрочку виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року на дванадцять місяців, в обґрунтування посилаючись на те, що у зв'язку з тяжким майновим станом її сім'ї, вона не може виконати рішення суду в частині стягнення з неї на користь ОСОБА_4 грошової компенсації в розмірі 41 746 грн. Крім того, зазначала, що невідкладне виконання рішення суду в частині її виселення з приміщення кухні призведе до позбавлення можливості готувати їжу, а роботи з перенесення кухні вимагають значного часу.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2013 року відмовлено в задоволенні заяви.
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2013 року ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2013 року скасовано та постановлено нову ухвалу про задоволення заяви. Відстрочено виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року на дванадцять місяців.
У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що за встановлених обставин, а саме: віку стягувача, її інвалідності, строку розгляду справи, необґрунтованості доводів щодо фінансового стану ОСОБА_3, та посилався на те, що з часу набрання рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року законної сили 22 жовтня 2012 року до вирішення заяви про відстрочку виконання рішення суду минуло 9 місяців, тому дійшов висновку про те, що відстрочка виконання рішення суду призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів стягнувача.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву, апеляційний суд виходив із того, що встановлені обставини судом першої інстанції як підстави для відмови у відстрочці виконання рішення суду не є предметом доказування відповідно до ст. 373 ЦПК України, а для переобладнання приміщення в будинку під кухню необхідний час.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.
Судами встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 27 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22 жовтня 2012 року, задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки у спільному майні, яким, зокрема, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 41 746 грн за збільшення частки ОСОБА_3 за рахунок зменшення частки ОСОБА_4 при поділі спільної власності, виселено ОСОБА_3 з приміщення кухні - літ. 1-1, площею 17,7 кв. м, розташованої в будинку АДРЕСА_1, та відмовлено в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виділ в натурі частки у спільному майні, в якому ОСОБА_3 просила стягнути з неї на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію в розмірі 92 770 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.
Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Таким чином, відстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проте, в порушення вимог ст. 373 ЦПК України, заявником не наведено в заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, не надано доказів на підтвердження складного збігу обставин чи наявності такого майнового стану, який би давав підстави для відстрочки виконання рішення суду, на що апеляційним судом уваги звернуто не було.
Дійшовши висновку про відстрочення виконання рішення суду, апеляційний суд виходив із того, що для підготовки та погодження технічної документації щодо переобладнання приміщення в будинку з іншим цільовим призначенням на кухню необхідний час.
Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Задоволення заяви ОСОБА_3 про відстрочку виконання рішення суду не відповідатиме принципам, закріпленим у ст. 3 ЦК України, та вимогам ст. 373 ЦПК України щодо поважності причин для відстрочки виконання рішення суду та призведе до порушення прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4, на користь якої ухвалено рішення суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні виняткові випадки для відстрочення виконання рішення суду відповідно до ст. 373 ЦПК України.
Таким чином, апеляційний суд помилково скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 339 ЦПК України, встановивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє від імені ОСОБА_4, задовольнити.
Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 12 листопада 2013 року скасувати, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 06 серпня 2013 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.С. Олійник
Судді : В.П. Гончар
С.О. Карпенко
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко