ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/2059/14 03.10.14
Колегія суддів у складі головуючого судді Отрош І.М., суддів Літвінової М.Є., Полякової К.В., розглянувши матеріали справи
За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма» в особі
Представництва Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
Державне агентство України з інвестицій та управління національними проектами України
про визнання недійсними договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків та стягнення 53779890 грн 29 коп.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Вавдійчик Б.П. - дов. № 591 від 28.03.2014 р.
Кононенко К.А. - дов. № 594 від 04.04.2014 р.
від відповідача: Давиденко О.Л. - дов. № 13112503 від 25.11.2013 р.
Сердюк Ю.О. - дов. № 14010301 від 03.01.2014 р.
від третьої особи: не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма» в особі Представництва Публічного акціонерного товариство «Страхова компанія «Лемма» про визнання недійсними договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків та стягнення 53779890 грн. 29 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договори добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 та від 03 квітня 2009 року № 3409401, 3409402, 3309403, 3309404, 3309405, 3309406, 3309407, 3309408, 3309409, 3309410, 3309411, 3309412 та 3409413, з порушенням норм чинного на момент їх укладення законодавства та які не відповідають умовам тендерної документації, у зв'язку з чим позивач просить визнати зазначені договори недійсними та в порядку реституції повернути грошові кошти, сплачені на виконання спірних договорів у сумі 53779890 грн. 29 коп.
Ухвалою суду від 13.02.2014 р. порушено провадження у справі № 910/2059/14 та призначено її розгляд на 12.03.2014 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне агентство України з інвестицій та управління національними проектами України, зобов'язано сторін та третю особу надати певні документи.
Через відділ діловодства господарського суду 07.03.2014 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.03.2014 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали та оригінали документів, копії яких додано до позовної заяви для огляду в судовому засіданні.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.03.2014 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву та копії витребуваних договорів, які залучені до матеріалів справи. Крім того, надав примірник відзиву представнику позивача.
Представник третьої особи у дане судове засідання 12.03.2014 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, до Господарського суду м. Києва повернувся конверт з направленою ухвалою суду не врученим з відміткою причини невручення «вибув».
Ухвалою суду від 12.03.2014 р. відкладено розгляд справи до 26.03.2014 р., у зв'язку неявкою представника третьої особи у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду та для витребування у відповідача оригіналів договорів.
Через відділ діловодства господарського суду 17.03.2014 р. від позивача надійшло клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду та заперечення на відзив відповідача, які залучені до матеріалів справи.
Через відділ діловодства суду 26.03.2014 р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник відповідача, який займається даною справою перебуває у терміновому незапланованому відрядженні.
Представник позивача у судовому засіданні 26.03.2014 р. заперечив проти задоволення клопотання позивача.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника.
Представник третьої особи у дане судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування у позивача додаткових доказів у справі.
Ухвалою суду від 26.03.2014 р. відкладено розгляд справи до 09.04.2014 р., у зв'язку неявкою представників відповідача та третьої особи у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у позивача додаткових доказів у справі.
Через відділ діловодства господарського суду 27.03.2014 р. від позивача надійшли додаткові письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 09.04.2014 р. представник позивача просив відкласти розгляд справи для надання йому можливості направити на фактичну адресу третьої особи копію позовної заяви з доданими до неї документами, оскільки на адресу позивача повернувся конверт з юридичної адреси третьої особи з повідомленням відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання» та заявив клопотання про витребування у ДКЗЕД Служби безпеки України оригінали вилучених в порядку виїмки документів, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим подав клопотання про продовження строку розгляду спору.
Представник відповідача поставив вирішення даного клопотання на розсуд суду та надав суду письмові пояснення, які залучені до матеріалів справи, повідомив, що оригіналів документів суду представити не в змозі, оскільки їх було вилучено Службою безпеки України в результаті проведеної виїмки; пояснив, що на неодноразові запити з проханням повернути вказані документи, відповідей до відповідача не надходило.
Дослідивши подані представником відповідача документи, суд залучив їх до матеріалів справи, проте, не прийняв їх до розгляду, оскільки вони не оформлені належним чином (не засвідчені печаткою та підписом уповноваженої особи).
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника позивача про витребування документів.
Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку розгляду спору, суд його задовольнив для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Представник третьої особи у дане судове засідання повторно не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 09.04.2014 р. відкладено розгляд справи до 28.04.2014 р., у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи у призначене судове засідання, не виконанням ними вимог ухвали суду та для витребування у ДКЗЕД Служби безпеки України додаткових доказів у справі.
У судовому засіданні 28.04.2014 р. представник відповідача подав клопотання про витребування у Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та в ОСОБА_5 висновок № 4649/11-19 від 24.05.2011 р. експертного дослідження з питання, викладеного в листі ОСОБА_5.
Представник позивача заперечень не навів.
Представники третьої особи у судове засідання 28.04.2014 р. не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.04.2014 р., яке підтверджує отримання третьою особою 14.04.2014 р. ухвали про відкладення розгляду справи, вимог ухвали суду не виконали.
Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання представника відповідача про витребування документів, в частині витребування висновку у КНДІСЕ.
Ухвалою суду від 28.04.2014 р. витребувано у КНДІСЕ оригінал висновку № 4649/11-19 від 24.05.2011 р. експертного дослідження з питання, викладеного в листі ОСОБА_5.
У судовому засіданні 28.04.2014 р., дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що дана категорія справи є складною, оскільки з аналогічних спорів є протилежна судова практика, що дає підставу стверджувати про необхідність призначення її до розгляду у колегіальному складі. Крім того, дослідженню, оцінці та винесенню правомірного рішення підлягає значна кількість доказів.
Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суд, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.
Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, всебічного й об'єктивного розгляду справ, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що справа № 910/2059/14 відноситься до категорії складних, у зв'язку з чим ухвалою від 28.04.2014 р. призначив колегіальний розгляд даної справи.
28.04.2014 р. суддя Гавриловська І.О. звернулась до в.о. Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо колегіального розгляду справи № 910/2059/14.
Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 28.04.2014 р., приймаючи до уваги вказані заяву та ухвалу, керуючись рішенням зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, призначено колегіальний розгляд справи № 910/2059/14 у складі колегії суддів: Гавриловська І.О. (головуючий), судді Літвінова М.Є. та Спичак О.М.
Ухвалою суду від 28.04.2014 р. у новому складі прийнято дану справу до свого провадження, призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників судового процесу на 12.05.2014 р. та витребувано у ДКЗЕД Служби безпеки України перелік документів.
У судове засідання 12.05.2014 р. представники сторін з'явилися.
Представники третьої особи у судове засідання не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.04.2014 р., яке підтверджує отримання третьою особою 05.05.2014 р. ухвали про призначення справи до розгляду, вимог ухвали суду не виконали.
Враховуючи наведене, господарський суд з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, ухвалою від 12.05.2014 р. відклав розгляд даної справи на 16.06.2014 р., у зв'язку неявкою представників третьої особи у призначене судове засідання, не виконанням ними вимог ухвали суду та для повторного витребування у ДКЗЕД Служби безпеки України додаткових доказів у справі.
14.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від КНДІСЕ надійшли документи на виконання вимог суду.
30.05.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від СБУ надійшло повідомлення.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.06.2014 р. у зв'язку із припиненням повноважень судді Гавриловської І.О., справу № 910/2059/14 передано на повторний автоматичний розподіл.
Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 16.06.2014 р., у зв'язку із перебуванням судді Спичака О.М. на навчанні в Національній школі суддів України, розгляд справи доручено здійснювати колегіально у складі: головуючий суддя Отрош І.М., судді Літвінова М.Є., Картавцева Ю.В., які ухвалою від 16.06.2014 р. прийняли справу № 910/2059/14 до провадження.
Представник третьої особи у судове засідання 16.06.2014 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 16.06.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.
Враховуючи неявку в судове засідання представника третьої особи та невиконання ним вимог суду, колегія суддів відклала розгляд справи на 16.06.2014 р.; зобов'язав учасників судового процесу надати суду певні документи та повторно витребував у ДКЗЕД Служби безпеки України в строк до 10.06.2014 р. для огляду в судовому засіданні документи.
03.07.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення.
07.07.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Розпорядження заступника голови Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/2059/14 передано на розгляд колегії суддів у складі Головіна К.І. (головуючий суддя), судді Літвінова М.Є., Картавцева Ю.В., які ухвалою від 07.07.2014 р. прийняли справу № 910/2059/14 до провадження та відклали розгляд справи на 21.07.2014 р. та зобов'язали відповідача надати суду для огляду у судовому засіданні певні документи.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. справу № 910/2059/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Отрош І.М. (головуючий суддя), судді Літвінова М.Є., Картавцева Ю.В., у зв'язку з виходом судді Отрош І.М. з лікарняного, які ухвалою від 10.07.2014 р. прийняли справу № 910/2059/14 до провадження.
21.07.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про витребування письмових доказів по справі.
Представник третьої особи у судове засідання 21.07.2014 р. не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У судове засідання 21.07.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав подане клопотання про витребування письмових доказів по справі.
Представники відповідача заперечували проти задоволення поданого клопотання представником позивача про витребування доказів.
Враховуючи неявку представника третьої особи у судове засідання та задоволення клопотання представника позивача про витребування доказів, колегія суддів ухвалою від 21.07.2014 р. відклала розгляд справи № 910/2059/14 на 11.08.2014 р.; зобов'язала відповідача надати суду: тендерну документацію, отриману учасниками у замовника під час проведення тендеру із закупівель Державною інноваційною фінансово-кредитною установою у 2009 році послуг страхування, крім страхування життя. Також даною ухвалою зобов'язано третю особу надати суду: письмові пояснення по суті спору; оригінали для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи договору про надання коштів з державного бюджету для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів № 12-08 від 23.03.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 31.10.07 р. до нього. Крім того, зобов'язано ТОВ «Провіта», ПАТ «Страхова компанія «Енергорезерв», ПАТ «Страхова компанія «Промислово-страхова компанія», ПрАТ «Українсько-російська страхова компанія «Варта» та ПрАТ «Страхова компанія «Енестра» надати суду у строк до 11.08.2014 р. тендерну документацію, отриману учасниками у замовника під час проведення тендеру із закупівель Державною інноваційною фінансово-кредитною установою у 2009 році послуг страхування, крім страхування життя.
06.08.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення, клопотання про повторне витребування доказів.
07.08.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.
07.08.2014 р до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Промислово-страхова компанія» надійшла відповідь на запит суду.
08.08.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енерста» надійшла відповідь на запит суду.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. розгляд справи № 910/2059/14 доручено здійснювати колегіально у складі колегії суддів: Отрош І.М. (головуючий суддя), судді Літвінова М.Є. та Сташків Р.Б., у зв'язку із перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на лікарняному.
Ухвалою від 11.08.2014 р. колегією суддів у вищезазначеному складі прийнято справу № 910/2059/14 до провадження.
Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 11.08.2014 р. не з'явились, про причини неявки в судове засідання суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.
У судове засідання 11.08.2014 р. з'явився представник позивача, надав усні пояснення.
Враховуючи задоволення клопотання представника відповідача про витребування доказів, клопотання про відкладення розгляду справи, необхідністю подання сторонами додаткових доказів по справі, суд ухвалою від 11.08.2014 р. відклав розгляд справи № 910/2059/14 на 12.09.2014 р. та зобов'язав учасників судового процесу надати певні документи.
08.09.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Головного слідчого управління СБУ надійшли документи на запит суду.
11.09.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшла заява про забезпечення позову.
12.09.2014 р. до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з додатковою відповідальністю «Провіта» надійшли документи на запит суду.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 р. розгляд справи № 910/2059/14 доручено здійснювати колегіально у складі колегії суддів: Головіна К.І. (головуючий суддя), судді Літвінова М.Є., Полякова К.В., у зв'язку із перебуванням судді Отрош І.М. на лікарняному, судді Сташківа Р.Б. у відпустці.
Ухвалою суду від 12.09.2014 р. колегією суддів у вищевказаному складі прийнято справу № 910/2059/14 до провадження; розгляд справи № 910/2059/14 відкладено на 03.10.2014 р. та зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 р. розгляд справи № 910/2059/14 доручено здійснювати колегіально у складі колегії суддів: Отрош І.М. (головуючий суддя), судді Літвінова М.Є., Полякова К.В., у зв'язку із виходом судді Отрош І.М. з лікарняного.
Ухвалою суду від 01.10.2014 р. колегією суддів у вищезазначеному складі прийнято справу № 910/2059/14 до провадження.
03.10.2014 р. через відділ діловодства господарського суду від ПрАТ «Українсько-російська страхова компанія «Варта» надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.10.2014 р. судом оглянуто оригінали договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків, укладених між ПАТ «СК «Лемма» та Державною інноваційною фінансово-кредитною установою за 2008-2009 роки, що містяться в матеріалах кримінального провадження 12013000000000014, які направлені Головним слідчим управлінням Служби безпеки України до Господарського суду м. Києва супровідним листом № 6/1209 від 04.09.2014 р.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.10.2014 р. подав додаткові докази у справі, які суд долучив до матеріалів справи.
Представник позивача в даному судовому засіданні підтримав заяву про забезпечення позову, надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення заяви про забезпечення позову; заперечив проти задоволення позову та надав усні пояснення по суті спору.
Представник третьої особи в судове засідання 03.10.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 03.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
На виконання Порядку використання у 2007 році коштів, передбачених у державному бюджеті для надання кредитів на реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів у галузях економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2007 р. № 455 (надалі - Порядок № 455), для кредитування суб'єктів господарювання, які реалізують інноваційні та інвестиційні проекти у галузях економіки, бюджетні кошти надаються Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (надалі - ДІФКУ) згідно з помісячним розписом асигнувань на умовах повернення, платності, строковості та цільового використання.
На виконання вимог п. 3 Порядку № 455, між Державним агентством України з інвестицій та інновацій (надалі - Держінвестиції) та ДІФКУ було укладено договір від 23.03.2007 № 12-08 (надалі - Договір № 12-08) про надання коштів з державного бюджету для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів.
Так, вказаним Порядком № 455 позивача зобов'язано забезпечити кредитування суб'єктів господарювання, які реалізують інноваційні та інвестиційні проекти у галузях економіки. Бюджетні кошти надавалися ДІФКУ згідно з помісячним розписом асигнувань на умовах повернення, платності, строковості та цільового використання.
Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку № 455 та п. 3.2.2 Договору від 23.03.2007 № 12-08, ДІФКУ зобов'язувалось забезпечити за власний рахунок укладання договору страхування відповідальності за неповернення коштів до державного бюджету.
За результатами проведення у 2008 та 2009 роках ДІФКУ процедури закупівлі послуг зі страхування, крім страхування життя, шляхом відкритих торгів зі зменшенням ціни, між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (надалі - позивач, ДІФКУ, Страхувальник) та Страховою компанією «Лемма» у формі акціонерного товариства закритого типу, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лемма» (надалі - відповідач, Страхова компанія, Страховик), були укладені договори добровільного майнового страхування фінансових ризиків (надалі - Договори страхування):
Де з/пДата укладання Договору страхування№ Договору страхуванняСума страхового платежу (грн.)
104.04.20083309504404 763,75
204.04.20083309505994 950,00
304.04.200833095062961 694,80
404.04.200833095071356 750,00
504.04.200833095083618 000,00
604.04.20083309509480 286,33
704.04.200833095102 261 250,00
804.04.200833095111 490 223,36
904.04.20083309512918 067,50
1004.04.20083309513704 560,27
1104.04.200833095143 608 305,37
1204.04.20083309515427 349,16
Разом у 2008 році19 226 200,54
1303.04.20093409401494 711,25
1403.04.200934094021216 050,00
1503.04.200934094033 619 849,20
1603.04.200934094041 658 250,00
1703.04.200934094054 422 000,00
1803.04.20093409406587 016,63
1903.04.2009340940711 055 000,00
2003.04.200934094082763 750,00
2103.04.200934094091 821 384,10
2203.04.200934094101 122 082,50
2303.04.20093409411861 129,23
2403.04.200934094124 410 151,25
2503.04.20093409413522 315,59
Разом у 2009 році34 553 689,75
Разом у 2008-2009 роках53 779 890,29
Загальна сума сплачених позивачем відповідачеві коштів за вищевказаними договорами складає 53779890 грн. 29 коп.
З 21.03.2011 р. по 05.04.2011 р. Головним контрольно-ревізійним управлінням України було проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Державної інноваційної фінансово-кредитної установи за 2007, 2008, 2009, 2010 роки та завершений період 2011 року, за результатами чого було складено Акт перевірки від 12.04.2011 р. № 06-21/24, яким було встановлено ряд порушень в ході проведення тендерних процедур, укладення договорів, повноту їх виконання та взаєморозрахунки за послуги з добровільного майнового страхування фінансових ризиків із ЗАТ «Страхова компанія «Лемма».
На думку позивача, оскільки в момент вчинення вказаних договорів страхування не було враховано загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, такі правочини з підстав визначених ст. 215 Цивільного кодексу України мають бути визнані недійсними.
Зокрема, позивач в обґрунтуванні позовних вимог зазначив, що укладені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, так як відповідачем взагалі не передбачалось здійснювати будь-які страхові виплати позивачу за договорами страхування, а малось на меті лише отримання грошових коштів, з огляду на встановлення в договорах страхових випадків, які не мають ознак страхового ризику.
Крім того, позивач посилається на те, що спірні договори страхування суперечать вимогам Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2000 р. № 1490-ІП, та Постанові Кабінету міністрів України від 28.03.2008 р. № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», що є підставою для визнання їх недійсними внаслідок того, що умови договорів страхування відрізняються від умов тендерної документації.
Також, на думку позивача, спірні договори суперечать вимогам Закону України «Про захист економічної конкуренції», оскільки під час укладення договорів страхування не було дотримано загальних умов укладення договорів, що породжують господарські зобов'язання. Тобто, зазначені умови стали перевагою перед іншими учасниками тендеру для обрання пропозиції АТЗТ СК «Лемма». При цьому, умови договорів страхування свідчать про антиконкурентні узгоджені дії, що полягають у застосуванні різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції та суттєво обмежило конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.
За таких обставин, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма» про визнання недійсними з моменту підписання укладених між позивачем та відповідачем договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 та від 03 квітня 2009 року № 3409401, 3409402, 3309403, 3309404, 3309405, 3309406, 3309407, 3309408, 3309409. 3309410, 3309411, 3309412 та 3409413.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач посилається на те, що при укладенні договорів страхування фінансових ризиків було дотримано норми Закону України «Про страхування», які діяли на момент укладення даних договорів; умови договорів відповідали умовам тендерних пропозицій, не суперечать вимогам Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» віл 22.02.2008 р. № 1490-ІІІ, постанові КМУ від 28.03.2008 р. № 274 «Про здійснення закупівель, товарів, робіт і послуг за державні кошти», Закону України «Про захист економічної конкуренції». Крім того, відповідач заперечує посилання на акт позапланової перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України від 12.04.2011 р. № 06-21/24, оскільки він не має обов'язкового характеру, та просить застосувати до позовних вимог строки позовної давності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання певних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.
Із наведеного визначення випливають дві істотні ознаки страхового ризику. Страховий ризик не повинен бути: неминучим та невідворотнім. Ймовірність означає насамперед можливість настання передбаченої договором події. Якщо настання тієї чи іншої події абсолютно виключене, то, відповідно ризику не існує, і в цьому випадку й укладення договору не повинне мати місце. Якщо ж передбачена договором подія має неминуче відбутися, незалежно від бажання сторін, то і в цьому випадку укладання договору страхування буде суперечити його правовій природі.
Страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
У спірних договорах добровільного майнового страхування фінансових ризиків, укладених між сторонами, страховим випадком визначено факт невиконання позичальником обов'язку по сплаті суми кредиту та плати за користування кредитом, згідно з умовами кредитного договору, наслідком чого є невиконання страхувальником (позивачем) обов'язку по перерахуванню до державного бюджету плати за використання бюджетних коштів, як це передбачено Договором № 12-08 від 23.03.2007, якщо мають місце наступні обставини: позичальника визнано банкрутом; страхувальником вичерпано усі передбачені чинним законодавством України заходи щодо задоволення своїх вимог за кредитним договором, у тому числі, реалізовано право вимоги за рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Таким чином, суд приходить до висновку, що страховий ризик згідно оспорюваних договорів відповідає критеріям поняття «ризик», оскільки подія, на випадок якої проводиться страхування має ознаки ймовірності та випадковості настання.
У відповідності до п. 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорювані договори страхування не мають ознак фіктивності, з огляду на те, що вони були спрямовані на реальне настання правових наслідків, зокрема, виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку.
Стосовно посилань позивача на Акт позапланової перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України від 12.04.2011 р. № 06-21/24, як на підставу пред'явлення позову, суд зазначає наступне.
Факти порушень законодавства, встановлені в Акті ревізії, не можуть бути достатньою підставою для встановлення порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача відповідачем та відповідно для задоволення позовних вимог. Так, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов обґрунтованих висновків, що Акт позапланової перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України від 12.04.2011 р. № 06-21/24, не є достатнім доказом порушення відповідачем договірних зобов'язань і завдання позивачеві збитків, а отже, не може свідчити про наявність підстав для задоволення позову, оскільки виявлені ревізією порушення жодним чином не впливають на умови спірних договірних відносин та не можуть їх змінювати.
Таким чином, акт ревізії є одним із доказів, який оцінюється судом в сукупності з іншими доказами згідно приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Обставини, які вказано в акті ревізії, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними та допустимими доказами на підставі ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно доводів позивача щодо невідповідності оспорюваних договорів вимогам Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22.02.2008 № 1490-ПІ та Постанові КМУ від 28.3.2008 № 274 «Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти», то господарський суд зазначає наступне.
Нормативно-правове регулювання правовідносин щодо закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти у період укладення оспорюваних правочинів у 2008 році здійснювалось на підставі Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.03.2008 № 274, а правочинів, укладених у 2009 році, - на підставі Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2008 № 921.
Відповідно до п. 84 Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 28.03.2008 № 274 (далі - Постанова № 274) в редакції, яка діяла на момент укладення договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року, закріплено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Тимчасовим положенням. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом за погодженням з Мінфіном.
Судом встановлено, що в оспорюваних договорах добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 визначення страхового випадку не співпадає з визначенням страхового випадку в умовах тендерної документації 2008 року.
Так в тендерній документації 2008 року визначено, що страховим випадком є невиконання страхувальником обов'язку по перерахуванню до Державного бюджету коштів та плати за використання бюджетних коштів згідно з пунктами 3.2.9. та 3.2.11. договору про надання коштів з Державного бюджету для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів від 23.03.2007 р. № 12-08.
У відповідності до п. 3.2.9. договору про надання коштів з Державного бюджету для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів від 23.03.2007 р. № 12-08, Українська державна інноваційна компанія зобов'язується щомісячно перерахувати до державного бюджету на відповідний рахунок, відкритий у державному казначействі, плату за використання бюджетних коштів у розмірі 0,5 відсотка річних від суми зарахованої на реєстраційний рахунок компанії бюджетних коштів. Плата за використання бюджетних коштів здійснюється за рахунок сплаченої позичальниками плати за користування кредитами.
Згідно з п. 3.2.11. договору про надання коштів з Державного бюджету для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів від 23.03.2007 р. № 12-08, Українська державна інноваційна компанія зобов'язується повернути надані за цим договором кошти до державного бюджету на рахунки, відкриті в Державному казначействі.
Однак, у договорах добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 визначено, що страховим випадком за даними договорами є факт настання подій, зазначених у пунктах 3.2. договорів, якщо вони настали протягом періоду страхування за даними договорами та підтверджені необхідними документами відповідно до умов даних договорів. Подіями на випадок яких проводиться страхування за даними договорами є невиконання позичальником обов'язку по сплаті кредиту та плати за користування кредитом згідно з умовами кредитного договору, наслідком чого є невиконання страхувальником обов'язку по перерахуванню до Державного бюджету плати за користування бюджетними коштам згідно з пунктами 3.2.9., 3.2.11. договору про надання коштів з державного бюджету для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів № 12-08 від 23.03.2007 р., якщо мають місце наступні обставини:
- позичальника визнано банкрутом;
- страхувальником вичерпано всі передбачені чинним законодавством України заходи щодо задоволення своїх вимог за кредитним договором, у тому числі реалізовано право вимоги за рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Визначена у даному пункті договорів подія визнається страховою, якщо справа про банкрутство порушена в межах визначеного договорами періоду страхування.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що страховиком у оспорюваних договорах добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 було змінено поняття страхового випадку у порівнянні з тендерною документацією, тобто зменшено обсяг страхового ризику у порівнянні з тендерною документацією 2008 року, що в свою чергу зменшує ймовірність настання страхових випадків і виплати за ними страхових відшкодувань.
За таких обставин, господарським судом встановлено невідповідність умов оспорюваних договорів страхування, укладених у 2008 році, умовам тендерної документації 2008 року, що відповідно суперечило вимогам законодавства на момент їх укладення.
Стосовно визнання недійсними договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 з інших підстав, наведених позивачем у позові, господарський суд приходить до висновку щодо їх необґрунтованості.
Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсними договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 та застосування реституції щодо сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 19226200 грн 54 коп.(грошові кошти, які були передані позивачем на виконання вищевказаних договорів страхування).
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, зокрема, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.
Відтак, для юридичної особи (суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 3-59гс14 від 19.08.2014).
Господарським судом міста Києва встановлено, що строк позовної давності в три роки за вимогами про визнання оспорюваних договорів страхування, укладених у 2008 році, недійсними сплинув 04.04.2011 р., тоді як позивач звернувся з даним позовом до господарського суду лише 10.02.2014 р.
17.03.2014 через відділ діловодства суду позивач подав клопотання про поновлення строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, відповідно до якого просив суд поновити строк з поважних причин, обґрунтовуючи їх строком дії спірних договорів протягом року та тим, що про факти порушення договорів дізнався 18.04.2011 - після отримання примірника Акту позапланової перевірки Головного контрольно-ревізійного управління України від 12.04.2011 р. № 06-21/24, у зв'язку з чим, на думку позивача, трирічний строк позовної давності обліковується з 19.04.2011 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки не вважає їх поважними причинами пропуску позовної давності, які були зумовлені об'єктивними обставинами неможливості пред'явити позов у встановлений законом строк. При цьому, господарський суд зазначає, що позивачу про укладення оспорюваних договорів було відомо з дня їх укладення, а отримання акту ревізії на перебіг позовної давності жодним чином не впливає.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі збігом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи вищевикладене та недоведеність позивачем поважності причин пропуску позовної давності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лемма» про визнання недійсними договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 04 квітня 2008 року № 3309504, 3309505, 3309506, 3309507, 3309508, 3309509, 3309510, 3309511, 3309512, 3309513, 3309514, 3309515 та стягнення у порядку реституції сплачених на їх виконання грошових коштів у розмірі 19226200 грн. 54 коп. у зв'язку з пропуском позовної давності.
Щодо позовних вимог в частині визнання недійсними договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 03 квітня 2009 року № 3409401, 3409402, 3309403, 3309404, 3309405, 3309406, 3309407, 3309408, 3309409, 3309410, 3309411, 3309412, 3309413 то господарський суд не знаходить підстав для визнання їх недійсними та застосування реституції щодо повернення грошових коштів у розмірі 34553689 грн. 75 коп.
Зокрема, щодо посилань позивача на невідповідність законодавству про порядок здійснення державних закупівель вищевказаних договорів, суд зазначає наступне. Відповідно до п. 84 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2008 № 921, визначено, що договір про закупівлю укладається у письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім коригування ціни договору підряду в будівництві відповідно до будівельних норм.
В тендерній документації 2009 року визначено, що страховим випадком є факт настання ризиків, зазначених в договорі страхування, якщо вони настали протягом періоду страхування за договором страхування. Страховим ризиком вважаються нижчевказані обставини, якщо позичальником не виконуються зобов'язання перед страхувальником, що в свою чергу призводить до невиконання страхувальником зобов'язання по перерахуванню до державного бюджету плати за використання бюджетних коштів згідно з п. 3.2.9. договору про надання коштів з Державного бюджету України для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів № 12-08 від 23.03.2007 р., а саме:
- позичальника визнано банкрутом;
- проти позичальника порушено провадження у справі про банкрутство, у разі якщо він не може бути визнаний банкрутом або ліквідований згідно чинного законодавства України;
- страхувальником вичерпано всі передбачені чинним законодавством України заходи щодо задоволення своїх вимог за кредитним договором.
В договорах добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 03 квітня 2009 року № 3409401, 3409402, 3309403, 3309404, 3309405, 3309406, 3309407, 3309408, 3309409. 3309410, 3309411, 3309412 та 3409413 визначено, що страховим випадком є факт настання ризиків, зазначених в договорах страхування, якщо вони настали протягом періоду страхування за договорами страхування. Страховим ризиком вважаються нижчевказані обставини, якщо позичальником не виконуються зобов'язання перед страхувальником, що в свою чергу призводить до невиконання страхувальником зобов'язання по перерахуванню до державного бюджету коштів та плати за використання бюджетних коштів згідно з п. 3.2.9., 3.2.11. договору про надання коштів з Державного бюджету України для кредитування інноваційних та інвестиційних проектів № 12-08 від 23.03.2007 р., а саме:
- позичальника визнано банкрутом;
- проти позичальника порушено провадження у справі про банкрутство, у разі якщо він не може бути визнаний банкрутом або ліквідований згідно чинного законодавства України;
- страхувальником вичерпано всі передбачені чинним законодавством України заходи щодо задоволення своїх вимог за кредитним договором. Події визнаються страховими, якщо справа про банкрутство порушена в межах визначеного договорам періоду страхування.
Таким чином, по суті поняття страхового випадку в договорах добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 03 квітня 2009 року № 3409401, 3409402, 3309403, 3309404, 3309405, 3309406, 3309407, 3309408, 3309409, 3309410, 3309411, 3309412 та 3409413 та тендерній документації 2009 р. не відрізняються, а отже вказані договори в момент їх укладення не суперечили вимогам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2008 № 921.
Стосовно визнання договорів добровільного майнового страхування фінансових ризиків від 03 квітня 2009 року № 3409401, 3409402, 3309403, 3309404, 3309405, 3309406, 3309407, 3309408, 3309409, 3309410, 3309411, 3309412 та 3409413 з інших підстав, наведених позивачем у позові, та застосування реституції щодо грошових коштів, переданих позивачем на виконання вищевказаних оспорюваних правочинів, у сумі 34553689 грн 75 коп., господарський суд приходить до висновку щодо їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, ст. ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання повного рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 10.10.2014
Колегія суддів у складі:
Головуючий суддя І.М. Отрош
Суддя М.Є. Літвінова
Суддя К.В. Полякова