номер провадження справи 30/69/14
13.10.2014 Справа № 908/2863/14
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. В. Чорновола, буд. 45),
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1),
про стягнення 950812,48 грн.
Суддя Кагітіна Л.П.
За участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача - Мітченко Т.В., довіреність № 520 від 29.08.2012 р.;
від відповідача - не з'явився.
До господарського суду Запорізької області звернулося ПрАТ «Агріматко-Україна» з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів в сумі 950812,48 грн., в тому числі: 610164,85 грн. основного боргу, 47141,50 грн. пені, 9027,10 грн. - 3% річних та 284479,03 грн. збитків від курсової різниці.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 216, 217 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що відповідач зобов'язання за договором виконав частково, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 610164,85 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом та договором санкцій.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.08.2014 р. порушено провадження у справі № 908/2863/14, присвоєно справі номер провадження № 30/69/14, розгляд якої призначено на 28.08.2014 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено до 02.10.2014 р. у зв'язку з нез'явленням представників сторін.
Ухвалою суду від 26.09.2014 р. у зв'язку із відрядженням судді Кагітіної Л.П. та знаходженням з 29 вересня 2014 р. по 10 жовтня 2014 р. у Дніпропетровському регіональному відділенні Національної школи суддів України розгляд справи перенесено з 02.10.2014 р. на 13.10.2014 р.
13.10.2014 року від позивача надійшли заяви про уточнення позовних вимог від 30.09.2014 р. (вих. № 829) та від 13.10.2014 р. (№ б/н). Згідно наданої у судовому засіданні представником позивача письмової заяви від 13.10.2014 р. позивач просить стягнути суму основного боргу в розмірі 285399,25 грн., суму пені в розмірі 47141,50 грн., 3% річних в розмірі 9027,10 грн. та збитки курсової різниці в сумі 284479,03 грн.
Заяви про уточнення позовних вимог судом прийнято, але, не в якості заяви про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ст. 22 ГПК України не передбачає саме уточнення позовних вимог, а в самих заявах посилання на зазначену норму права відсутнє.
За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав частково з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.10.2014 р., з підстав, викладених у позовній заяві. Вказує, що після подання позову відповідачем суму основного боргу частково погашено, на підтвердження чого надано відповідні докази.
До початку судового засідання від позивача надійшли витребувані судом документи та розрахунки. Також, у судовому засіданні для огляду надано підписаний сторонами та скріплений печатками оригінал акта звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2014 р. Судом оригінал акта звірки оглянуто та повернуто представнику позивача, належним чином засвідчена копія акта знаходиться у матеріалах справи.
Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 11.08.2014 р., 28.08.2014 р., щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В даному випадку, ухвали господарського суду було направлено на адресу відповідача: 69118, АДРЕСА_2, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Витяг з ЄДР станом на 18.09.2014 р. наявний в матеріалах справи).
Направлена на адресу відповідача кореспонденція до канцелярії господарського суду не поверталася. Отже, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.
Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 13.10.2014 р. справу розглянуто за наявними матеріалами в межах встановленого строку, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
08.01.2013 р. між Приватним акціонерним товариством «Агріматко-Україна» (Постачальником, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки №КОР-159000001 (надалі - Договір).
За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцеві на умовах СРТ м. Запоріжжя (згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2010р.) товари за номенклатурою та в строки відповідно до специфікації, які є додатками до цього договору та його невід'ємними частинами, а Покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та сплатити за нього визначену в специфікаціях до договору вартість в строки та в порядку, передбаченому договором та специфікаціями до нього.
Згідно з п. 2.1 Договору ціни товарів визначаються сторонами як договірні. Кількість та ціни товарів вказуються в специфікаціях до договору, які є його невід'ємними частинами. Загальна сума договору визначається шляхом складання підсумкових сум по специфікаціям до цього договору.
Пунктом 2.2 Договору встановлено, що строки поставки товару погоджуються сторонами та відображаються в специфікаціях.
Специфікаціями №№ 00001, 00002, 00003, 00004, 00005, 00009 (арк. справи 16 - 21) сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну та строки поставки.
Відповідно до п. 4.1 Покупцю надається відстрочка платежу на строк 30 календарних днів від дати відвантаження товару, яка визначається датою видаткової накладної.
Пунктом 4.2 Договору сторонами узгоджено, що вартість товару підлягає коригуванню Постачальником, якщо з моменту укладення даного договору до моменту остаточного розрахунку курс на міжбанку заявлений АТ «ОТП Банк» (гривні до долара США чи ЄВРО, в залежності від валюти, за якою Постачальник придбав товар за зовнішньоекономічним контрактом) збільшився або зменшився більш як на 2%.
Згідно з п. 6.2 Договору, у випадку затримки оплати з вини Покупця, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
За доводами позивача, ним на виконання умов Договору поставлено відповідачу товар на загальну суму 1033159,83 грн., що підтверджується видатковими накладними №401048 від 01.04.2013р., №408015 від 08.04.2013р., №417032 від 17.04.2013р., №426012 від 26.04.2013р., №426017 від 26.04.2013р., №426025 від 26.04.2013р., №427001 від 27.04.2013р., №507003 від 07.05.2013р., №516038 від 16.05.2013., №527037 від 27.05.2013р., №603023 від 03.06.2013р., №613010 від 13.06.2013р., №717020 від 17.07.2013р., №805012 від 05.08.2013р., №814020 від 14.08.2013р., №829020 від 29.08.2013р., №830018 від 30.08.2013р., № 830019 від 30.08.2013р., №1205016 від 05.12.2013р., які складені та підписані представниками позивача та відповідача і містять інформацію щодо здійснення між сторонами вищезазначеної господарської операції.
Відповідно до платіжних доручень №50 від 30.04.2013р., №71 від 16.07.2013р., №30 від 17.07.2013р., №37 від 05.08.2013р., №19 від 16.08.2013р., №23 від 27.08.2013р., №42 від 02.10.2013р., №25 від 03.10.2013р., №79 від 26.11.2013р., №43 від 30.05.2014р., відповідач частково оплатив вартість отриманого від позивача товару на загальну суму 422 994,98 грн.
Станом на час подання заборгованість відповідача перед позивачем складала 610164,85 грн.
Остання накладна на поставку товару оформлена 05.12.2013 р., отже, враховуючи умови договору розрахунок за весь товар в повному обсязі повинен буди здійснений відповідачем 05.01.2014 р.
Згідно з двосторонньо підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2014 р. станом на 31.12.2013 р. заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № КОР-159000001 складала 622164,85 грн.
13.06.2014 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист №563 з розрахунком коригування вартості товару з врахуванням зміни курсу валют та запропоновано сплатити вартість товару з врахуванням розрахунку коригування його вартості, що станом на 11.06.2014р. становить 894643,88 грн.
Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.
Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів в сумі 950812,48 грн., в тому числі: 610164,85 грн. основного боргу, 47141,50 грн. пені, 9027,10 грн. - 3% річних та 284479,03 грн. збитків від курсової різниці є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання товару відповідачу, а обов'язком відповідача - прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з долучених до справи копій видаткових накладних, позивач на виконання своїх договірних зобов'язань поставив відповідачу товар на загальну суму 1033159,83 грн. Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на цих накладних (арк. справи 22 - 40).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Умови здійснення розрахунків між Сторонами, узгоджено в розділі 4 Договору.
Так, за змістом п. 4.1 Договору Покупцю надається відстрочка платежу на строк 30 календарних днів від дати відвантаження товару, яка визначається датою видаткової накладної.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи накладних за договором поставки № КОР-159000001 від 08.01.2013р., датою останньої поставки є 05.12.2013 р. (видаткова накладна №1205016 від 05.12.2013р.), отже, враховуючи умови договору розрахунок за весь товар в повному обсязі повинен буди здійснений відповідачем 05.01.2014 р.
При цьому, суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі
встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у т.ч. збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).
Частиною 4 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які
умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення закріплені і ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд
сторін).
В даному випадку, користуючись можливістю та правами наданими вказаними нормами, сторони за взаємною згодою в п. 4.2 Договору зазначили, що вартість товару підлягає коригуванню постачальником, якщо з моменту укладення даного договору до моменту остаточного розрахунку курс на міжбанку заявлений АТ "ОТП Банк" (гривні до долара США чи ЄВРО, в залежності від валюти, за якою Постачальник придбав товар за зовнішньоекономічним контрактом) збільшився або зменшився більш як на 2%.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором, яка станом на час подання позову складала 610164,85 грн. Отже, при поданні позову позивачем зазначені вимоги заявлено обгрунтовано.
Однак, після порушення провадження у даній справі відповідач частково погасив заборгованість, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача вартість отриманої від позивача продукції в сумі 239 864,85 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2040951158 від 18.08.2014р., №2020943523 від 19.08.2014р., №2021528539 від 26.08.2014р., №2020941039 від 27.08.2014р., №2001242006 від 29.08.2014р., №2041002056 від 18.09.2014р.
13.10.2014 р. позивачем надано уточнення позовних вимог, відповідно до яких відповідачем сплачені в рахунок погашення боргу грошові кошти в сумі 84900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2041031537 від 01.10.2014р. на суму 49900,00грн. та № 2041055543 від 06.10.2014р. на суму 35000,00 грн.
За наданими представником позивача у судовому засіданні поясненнями та розрахунку, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу, на момент розгляду справи заборгованість останнього за договором складає 285 399,25 грн.
Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов'язанням термін вартості отриманого товару суд вважає доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.
Також, суд приймає до уваги, що згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2014 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 622164,86 грн.
Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 285399,25 грн. основного боргу за договором
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення основного боргу за Договором підлягають задоволенню частково - в сумі 285399,25 грн., в частині стягнення 324765,60 грн. боргу провадження по справі слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманого товару, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 47141,50 грн. пені, 9027,10 грн. - 3% річних та збитки від курсової різниці в сумі 284479,03 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вимоги про стягнення пені заявлено позивачем на підставі п. 6.2 Договору, згідно з яким у випадку затримки оплати з вини Покупця, він сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Оскільки відповідачем не виконувались своєчасно та належним чином зобов'язання щодо оплати вартості отриманого за Договором товару, позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 47141,50 грн.
В даному випадку, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків оплати підтверджується матеріалами справи.
Щодо нарахованої позивачем суми курсової різниці, суд відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а частиною 2 цієї статті встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Отже, чинним законодавством України передбачено, що договір може містити умови, що передбачають порядок зміни (у т.ч. збільшення) ціни товару і обов'язок боржника сплатити кредитору змінену (у т.ч. збільшену) ціну товару (тобто доплатити суму збільшення ціни товару).
Частиною 4 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які
умови договору, що не суперечать законодавству. Аналогічні положення закріплені і ст. 3 ЦК України (щодо принципу свободи договору), ст. 627 ЦК України (щодо вільного укладання договору та визначення його умов), ст. 628 ЦК України (щодо визначення умов договору на розсуд сторін), ч.ч. 2-3 ст. 6 ЦК України (щодо відступлення від положень актів цивільного законодавства та врегулювання відносин на власний розсуд
сторін).
В даному випадку, користуючись можливістю та правами наданими вказаними нормами, Сторони за взаємною згодою в п. 4.2 Договору зазначили, що вартість товару підлягає коригуванню Постачальником, якщо з моменту укладення даного договору до моменту остаточного розрахунку курс на міжбанку заявлений АТ "ОТП Банк" (гривні до долара США чи ЄВРО, в залежності від валюти, за якою Постачальник придбав товар за зовнішньоекономічним контрактом) збільшився або зменшився більш як на 2%.
З огляду на вищевикладене, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків оплати за Договором, умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та збитків від курсової різниці заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунки пені, 3% річних, розрахунок коригування вартості товару, суд дійшов до висновку, що вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 9027,10 грн. - 3% річних, 47141,50 грн. пені та 284479,03 грн. збитків від курсової різниці.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки № КОР-159000001 від 08.01.2013р. щодо оплати отриманого від позивача товару.
В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за договором поставки № КОР-159000001 від 08.01.2013р. щодо оплати отриманого від позивача товару.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 285399,25 грн. основного боргу, 47141,50 грн. пені, 9027,10 грн. - 3% річних та 284479,03 грн. збитків від курсової різниці. В частині стягнення 324765,60 грн. заборгованості провадження по справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю, оскільки часткову сплату заборгованості здійснено після порушення провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (м.Вишневе Києво-Святошинського району Київської області) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Запоріжжя) задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69118, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3, розрахункові рахунки в установах банку не відомі) на користь Приватного акціонерного товариства «Агріматко-Україна» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. В. Чорновола, буд. 45 , код ЄДРПОУ 30725226, п/р № 26005301301557 в ПАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) 285399 (двісті вісімдесят п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 25 коп. основного боргу, 47141 (сорок сім тисяч сто сорок одна) грн. 50 коп. пені, 9027 (дев'ять тисяч двадцять сім) грн. 10 коп. - 3% річних, 284479 (двісті вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дев'ять) грн. 03 коп. збитків від курсової різниці та 19016 (дев'ятнадцять тисяч шістнадцять) грн. 25 коп. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 324765,60 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
Суддя Л.П. Кагітіна
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.10.2014 р.