"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/42610/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравцова О.В.,
суддів Єрьоміна А.В.,
Цуркана М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба автомобільних доріг у Тернопільській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та припису,
У вересні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просив скасувати постанову Інспекції № 000385 від 23 серпня 2013 року та припис Інспекції № 000242 від 9 серпня 2013 року, винесені державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області Калініченком М.Ф. (надалі також - Інспектор).
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено: скасовано припис Інспекції № 000242 від 9 серпня 2013 року та постанову про накладення адміністративного стягнення № 000385 від 23 серпня 2013 року.
В ході розгляду справи, судом першої інстанції, у відповідності до статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) до участі у справі було залучено, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Службу автомобільних доріг в Тернопільській області (надалі також - третя особа).
Не погоджуючись із рішенням першої інстанції, Інспекція звернулась до суду із апеляційною скаргою.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року апеляційну скаргу задоволено: постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року у справі № 819/2116/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної інспекції сільського господарства в Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служба автомобільних доріг у Тернопільській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та припису - скасовано та прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся 1 серпня 2014 року до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року скасувати.
Вказав, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивачем було отримано погодження на проведення ремонту покриття площадки для стоянки автотранспорту, та те, що ФОП ОСОБА_2 не здійснював робіт щодо облаштування даної стоянки, а виступав лише як інвестор.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що позивач - ФОП ОСОБА_2 є власником кафе-магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - кафе - магазин).
Договором б/н від 26 травня 2005 року Службою автомобільних доріг у Тернопільській області позивачу надано згоду на тимчасове користування земельною ділянкою площею 0,04 га в смузі відводу автомобільної дороги Доманове-Ковель-Чернівці-Мамалига км 346+700 ліворуч для влаштування кафе - магазину строком на 5 років без права подальшого викупу та вилучення із землекористування.
У листі № 13/1201 від 19 травня 2004 року відділу державної автомобільної інспекції Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Тернопільській області (надалі - ВДАІ УМВСУ в Тернопільській області) вказано, що проект на влаштування вищенаведеного кафе-магазину розроблений згідно з технічними умовами № 13/1785 від 3 липня 2003 року та погоджений з ВДАІ УМВСУ в Тернопільській області.
Однією з вимог даного проекту на влаштування кафе-магазину було визначено відокремлення території кафе-магазину від проїзної частини роздільним острівцем з влаштуванням окремого заїзду і виїзду, та розробка схеми розстановки дорожніх знаків, огороджень та нанесення дорожньої розмітки.
17 травня 2013 року Служба автомобільних доріг у Тернопільській області звернулась до позивача із листом № 14-21/519, в якому повідомила його про те, що 17 травня 2013 року в результаті обстеження доріг виявлено, що ним, без узгодження своїх дій та проектних рішень, самоправно в смузі відводу автомобільної дороги М19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км. 346+700 в смт. Дружба Теребовлянського району, яка розташована за межами орендованої позивачем земельної ділянки, розпочато роботи по встановленню бордюру безпосередньо по краю проїжджої частини автодороги, чим створено реальну загрозу безпеці дорожнього руху та порушено пункт 20 «Єдиних правил охорони доріг та штучних споруд».
Цим же листом третя особа вимагала від позивача припинити всі роботи і в триденний термін провести площадку в попередній стан, зазначивши, що у разі невиконання вимог матеріали по понесених збитках та аварійної ситуації будуть направлені до прокуратури.
Листом № 11-3/790 від 9 липня 2013 року повідомлено позивача про те, що Служба автомобільних доріг розглянула його пропозицію та надала свою згоду на проведення ремонту покриття площадки для стоянки автотранспорту в смт. Дружба, повідомивши також про необхідність дотримання ним, як власником об'єкту автосервісу, вимог Правил благоустрою населених пунктів щодо утримання в належному стані орендованої та прилеглої до об'єкту території.
З матеріалів справи також вбачається, що 12 липня 2013 року ФОП ОСОБА_2 та філія «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Тернопільській облавтодор» уклали договір підряду б/н, яким позивачем доручено філії «Великоберезовицька дорожня експлуатаційна дільниця» ДП «Тернопільській облавтодор» облаштувати роздільний острівець і ремонт покриття площадки для стоянки автотранспорту в мст. Дружба Теребовлянському районі.
Відповідно до листа Прокуратури Тернопільської області № 07/2-331 вих.-13 від 29 липня 2013 року Інспекції доручено провести перевірку з питань дотримання земельного законодавства при використанні земельної ділянки в смузі відводу автомобільної дороги М19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 346+700, на території Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області, оскільки внаслідок проведення прокуратурою перевірки з питань дотримання Земельного кодексу України при використанні земель транспорту Службою автомобільних доріг в Тернопільській області, встановлено, що ФОП ОСОБА_2 самовільно захопив земельну ділянку та розпочав роботи по встановленню бордюру по краю проїжджої частини автомобільної дороги.
7 серпня 2013 року інспектором сільського господарства в Тернопільській області Калініченком М.Ф. Дружбівській селищній раді Теребовлянського району Тернопільської області та Службі автомобільних доріг Тернопільській області було надане клопотання № 000125 «Про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійсненя державного контролю за використанням та охороною земель».
На дане клопотання Дружбівською селищною радою Теребовлянського району Тернопільської області 7 серпня 2013 року надана відповідь № 426, в якій зазначено, що площадка перед кафе - баром «ІНФОРМАЦІЯ_1» знаходиться в смузі відведення автомобільної дороги м-19. В результаті обстеження доріг службою автомобільних доріг у Тернопільській області 17 травня 2013 року виявлено, що ФОП ОСОБА_2, без узгодження своїх дій з будь-ким, ведуться роботи по встановленню бордюру безпосередньо по краю проїжджої частини дороги. Виконавчий комітет Дружбівської селищної ради звернувся з листом від 17 травня 2013 року № 275 із вимогою до позивача призупинити будівельні роботи, які він проводив на вищевказаній площадці, і надати селищній раді необхідні дозвільні документи, які надають право вести вищевказані роботи. Проте, на дані вимоги позивач не відреагував.
Служба автомобільних доріг у Тернопільській області листом № 14-21/947 від 8 серпня 2013 року на вищезазначене клопотання Інспекції повідомила, що спірна земельна ділянка, яка використовується для стоянки автотранспорту в смт. Дружба, біля торгового закладу, який належить позивачу, перебуває на праві постійного користування Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, і позивачем без будь-якого погодження зі Службою, влаштовано острівець з бордюрним профілем площею близько 170 м кв.
9 серпня 2013 року, на підставі доручення прокуратури Тернопільської області від 29 липня 2013 року, та відповідно до наказу Інспекції від 31 липня 2013 року № 1253 і виданого на підставі нього посвідчення (направлення) на проведення перевірки від 31 липня 2013 року № 1893, інспектором здійснено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог земельного законодавства стосовно земельної ділянки площею 0, 0193 га в смузі відводу автомобільної дороги М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече на території Дружбівської селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області.
Інспектором зазначено, що роздільний острівець з бордюрним профілем знаходиться на відстані 4, 9 м від осі дороги поряд із орендованою позивачем земельною ділянкою, а в ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_2 використовує вищезазначену земельну ділянку для будівництва вказаного острівця за відсутності документів про передачу її у власність, користування (оренду) та без погодження із землекористувачем.
Даний висновок інспектора про порушення позивачем вимог статей 125, 126, Земельного кодексу України, а також статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення зафіксовано в протоколі № 000415 від 9 серпня 2013 року.
9 серпня 2013 року, за результатами вищезазначеної перевірки, складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, акт обстеження земельної ділянки за № 000109.
9 серпня 2013 року, на підставі вищевказаного акта перевірки, видано припис № 000242 про усунення виявленого порушення, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у попередній стан. Термін на повідомлення про виконання вказаного припису встановлено до 9 вересня 2013 року.
12 серпня 2013 року здійснено розрахунок розміру шкоди, нанесеної земельним ресурсам, в розмірі 283,5 грн. та оформлено попередження про необхідність сплати розрахованого відповідачем розміру шкоди.
23 серпня 2013 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 000385, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 340 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що оскаржувані припис та постанова від 23 серпня 2013 року є необґрунтованими та незаконними, перевірка проведена із порушенням Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 424 від 12 липня 2012 року (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Також суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи будь-які належні та допустимі докази того, що позивач здійснював безпосереднє використання спірної земельної ділянки у своїй господарській діяльності, відповідач і третя особа не надали.
Колегія суддів апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, прийшла до висновку про те, що відсутність будь-яких передбачених законодавством документів, які підтверджують правомірність користування позивачем земельної ділянки, на якій ним здійснювались зазначені роботи, підтверджують висновок державного інспектора про те, що земельна ділянка була самовільно зайнята позивачем.
При цьому колегія суддів зазначила, що сама по собі відсутність в особи правовстановлюючих документів, що підтверджують право власності чи право користування земельної ділянки, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття, оскільки для цього необхідно встановити наявність чи відсутність у особи права на отримання ділянки у власність чи користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, у свою чергу, технічні умови №13/1785 від 3 липня 2003 року стосуються лише території кафе-магазину, а не орендованої позивачем земельної ділянки.
У судовому рішенні апеляційної інстанції вказано, що державний інспектор не був зобов'язаний перевіряти питання, перелік яких затверджений Переліком питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 12 липня 2012 року № 424 (надалі - Перелік № 424), оскільки перевірка була позапланова.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року №963-IV (надалі - Закон № 963-IV) встановлено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Згідно зі статтею 2 Закону України №963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України та запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Положеннями Закону №963-IV визначено, що Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.
Процедуру одержання від центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, власників і користувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, виклику громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства, а також процедуру оскарження дій посадових осіб Держсільгоспінспекції України визначено Порядком одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду(контролю) за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства № 179 від 14 березня 2013 року (надалі - Порядок №179).
Відповідно до пункту 1.4 Порядку № 179 вимоги цього Порядку є обов'язковими, зокрема, для державних інспекторів Держсільгоспінспекції України та її територіальних органів (далі - інспекційні органи) - в частині дотримання ними встановленого порядку оформлення, вручення (надсилання) клопотань про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, вжиття заходів реагування у разі відмови у їх наданні чи наданні неправдивої інформації або вчинення інших перешкод для їх отримання, повідомлення органів, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції, про вчинення посадовими особами корупційних дій, що спрямовані на приховування порушень земельного законодавства, чи вчинення перешкод для їх виявлення, оформлення, вручення (надсилання) повідомлень про виклик для надання пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку № 179 отримання інформації, усних або письмових пояснень від суб'єктів господарювання здійснюється під час проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) у строки їх проведення та у межах Переліку питань для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2012 року № 424, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1289/21601.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що державний інспектор не був зобов'язаний перевіряти питання, перелік яких затверджений Переліком № 424, оскільки перевірка була позапланова, є необгрунтованим.
Розділом ІІ Порядку № 179 передбачено, що для отримання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, державний інспектор надсилає суб'єктам, які надають інформацію клопотання про надання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (далі - Клопотання), форму якого наведено у додатку 1 до цього Порядку.
З матеріалів справи вбачається, що вищенаведені клопотання були надіслані лише третій особі та Дружбівській сільській раді. Проте, відсутні жодні докази відносно дотримання процедури отримання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель від позивача.
Також необхідно зазначити, що жодних схематичних зображень земельної ділянки, які б дозволяли належним чином встановити не лише місце розташування, а і площу площадки, про яку йдеться мова в листі селищної ради, до вказаного листа не долучено. Не зазначено у ньому і відповіді на питання кому належить вказана площадка, на чиїй земельній ділянці вона розташована, ким та для яких цілей використовується. Жодних відомостей про видачу правоустановчих документів на земельну ділянку, а також про наявність будь-яких рішень органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади про передачу земельної ділянки у власність, в оренду, чи в довгострокове користування (із зазначенням підстав для цього) будь-яким суб'єктам (в тому числі - Службі автомобільних доріг у Тернопільській області), або інформації, яка б свідчила про наявність законодавчо визначених підстав для закріплення права користування відповідною земельною ділянкою за будь-якими суб'єктами (в тому числі - Службі автомобільних доріг у Тернопільській області) - вищезазначена відповідь Дружбівської селищної ради - не містить.
Необхідно також зазначити, що статтею 20 Земельного кодексу Української РСР від 8 липня 1970 року (чинному до введення в дію з 15 березня1991 року Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року) було визначено, що відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.
Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Статтями 22, 23 Земельного кодексу України від 18 грудня1990 року (введеного в дію з 15 березня 1991 року) було встановлено, що право власності та право користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів за затвердженою Верховною Радою України формою.
Аналогічні положення закріплені і статтями 22, 23 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, якими також визначено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і - одержання документа, що посвідчує це право.
Таким чином, права на земельну ділянку (як права власності так і права постійного користування нею та права її оренди) виникають з моменту державної реєстрації цих прав, підтвердженням якої є державні акти.
Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували, викладені у листі №14-21/947 від 8 серпня 2013 року, посилання третьої особи на закріплення за нею у встановленому законом порядку права постійного користування вказаною земельною ділянкою, відповідно до вимог законодавства (чинного у відповідні періоди з моменту затвердження технічного звіту у 1985 році та по даний час), а саме - Державного акту, який би був виданий та зареєстрований відповідною радою (сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів) у межах її компетенції на підставі розробленої та погодженої в визначеному законом порядку технічної документації із землеустрою, в тому числі і з урахуванням вищезазначеного технічного звіту по видачі державного акту на право користування землею від 1985 року, третьою особою не долучено, жодних відомостей (серії, номеру, дати), які б свідчили про отримання такого Державного акта, також не зазначено.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, не перевіривши належним чином наявності документів, що посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку у Служби автомобільних доріг в Тернопільській області, не встановивши реальної, визначеної законом, необхідності отримання позивачем як правовстановлюючих документів, так і відповідних документів, які підтверджують погодження здійснення робіт по встановленню бордюрного профілю на спірній земельній ділянці, - відповідач, при здійсненні заходу державного нагляду (контролю), а саме - при здійсненні перевірки та при складанні акту обстеження земельної ділянки №000109 та акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 9 серпня 2013 року, - прийшов до передчасного висновку про те, що такі роботи ведуться ФОП ОСОБА_2 за відсутності документів, визначених статтями 125, 126 Земельного кодексу України.
У свою чергу, процедуру планування та здійснення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, визначання організаційних заходів, які необхідно здійснити перед початком проведення перевірок, загальні вимоги до їх здійснення, а також вимоги до оформлення матеріалів за результатами проведених перевірок визначає Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 132 від 25 лютого 2013 року (надалі - Порядок № 132).
Згідно з пунктом 3.3. Порядку № 132 під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення планової/позапланової перевірки, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до направлення на проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 предметом даної перевірки було дотримання вимог земельного законодавства ФОП ОСОБА_2 стосовно самовільного захоплення земельної ділянки в смузі відводу автомобільної дороги М-19 Доманово-Ковель-Чернівці-Тереблече на території Дружбівської селищної ради Теребовлянського району.
Отже, конкретні питань, які необхідно було встановити під час проведення даної позапланової перевірки, з направлення не вбачаються.
Пунктом 5.8.Порядку 132 передбачено, що у разі виявлення порушення вимог земельного законодавства державні інспектори, зокрема, з'ясовують обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства, установлюють особу, яка його вчинила, чи особу, внаслідок бездіяльності якої порушено вимоги земельного законодавства;
Проте, всупереч вищенаведеним правовим нормам,Інспектором не було з'ясовано всіх обставини та суть вчиненого порушення земельного законодавства.
Відповідно до пункту 6.1.Порядку 132 у разі необхідності в акті перевірки наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття, нецільове використання земельної ділянки тощо).
Проте, ні з самого акту обстеження земельної ділянки №000109, ані з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 9 серпня 2013 року, неможливо встановити чи перевірялось інспектором належним чином при обстеженні земельної ділянки, дотримання меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками, чи було розміщення та встановлення бордюрного профілю передбачене у відповідному проекті землеустрою, погодженому належним власником земельної ділянки чи землекористувачем, чи здійснено такі роботи з дотриманням вимог щодо використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
Отже, вищенаведене унеможливлює перевірку достовірності відображення схематичного зображення площадки.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що не встановивши на місцевості межі земельної ділянки, та не відобразивши належним чином в акті вищезазначених відомостей, які б давали можливість ідентифікувати земельну ділянку та розміщену на ній площадку, відповідач не мав підстав стверджувати про будь - які порушення земельного законодавства стосовно самовільного захоплення позивачем земельної ділянки, суміжної із земельної ділянкою, належною йому на праві оренди, так як не зрозуміло, яким чином відповідач міг визначити та визначав на місцевості земельну ділянку відносно якої необхідно було здійснювати перевірку.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав у відповідача для винесення припису №000242 від 9 серпня 2013 року.
Також Вищий адміністративний суд України не погоджується із висновком, викладеним в постанові Львівського апеляційного адміінстративного суду від 17 червня 2014 року, про визнання правомірною, зокрема, постанови № 000385 від 23 серпня 2013 року про накладення адміністративного стягнення на ФОП ОСОБА_2, з огляду на наступне.
Статею 171-2 КАС України передбачено, що рішення суду першої інстанції у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Оскільки судом першої інстанції було скасовано постанову № 000385 від 23 серпня 2013 року про накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 53-1 Кодекс України про адміністративні правопорушеня, прийняту державним інспектором сільського господарства в Тернопільській області, отже в цій частиині рішення не підлягало апеляційному перегляду.
Відтак, виходячи з вищенаведених вимог чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для винесення припису №000242 від 9 серпня 2013 року. Також, порушуючи норми статті 171-2 КАС України, здійснив перегляд постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2013 року в частині визнання неправомірною постанови № 000385 від 23 серпня 2013 року про накладення на позивача адміністративного стягнення.
Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.
Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 иа постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2014 року скасувати.
Постанову Тернопільського окружного суду від 25 вересня 2013 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кравцов О.В.
Судді Єрьомін А.В.
Цуркан М.І.