"25" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/71091/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді: Тракало В.В., Штульман І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 03.09.2012р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов'язання провести перерахунок державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01.12.2010р. та стягнути невиплачені суми державної та додаткової пенсій в розмірі 42230,24 грн за період з 01.12.2010р. по 31.05.2011р.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 03.09.2012р., яка частково скасована постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012р., позов задоволено частково, зобов'язано провести перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами першої та апеляційної інстанцій рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема, інвалідам І групи - у розмірі 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до пункту 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Судами встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом І групи, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
З 04.02.2008р. позивача переведено на пенсію по інвалідності І групи згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також позивач отримував щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем безпідставно виплачувалась позивачу додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в меншому розмірі ніж передбачено законом, оскільки впродовж 2010 року та до 23.07.2011р. жодні обмеження розміру спірної пенсії для інвалідів І групи на законодавчому рівні встановлені не були, а тому при визначенні її розміру слід керуватись положеннями статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою Кабінету Міністрів України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині щодо перерахунку та виплати державної пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», апеляційний суд виходив із того, що за вибором позивача йому призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що в свою чергу виключає можливість перерахунку та виплати пенсії згідного іншого Закону.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванню та виплаті пенсій в Україні покладені на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком визначається з врахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Олевського районного суду Житомирської області від 03.09.2012р. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.В. Тракало
І.В. Штульман