"30" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/12729/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швець В.В.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління державної охорони України про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, -
Спеціальний кореспондент телеканалу «СТБ» ОСОБА_4 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління державної охорони України про визнання протиправними дії щодо перешкоджання діяльності журналіста під час виконання ним професійних обов'язків.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року в задоволенні позову було відмовлено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року залишено без змін.
Позивач, ОСОБА_4 не погодився з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року, і звернувся до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
Спеціальний кореспондент телеканалу «СТБ» ОСОБА_4, у складі знімальної групи, 15 червня 2010 року перебував на території Національного виставкового центру «Експоцентр» з метою створення відповідного сюжету на тему міжнародна виставка «Агро-2010» за участю Президента України у зв'язку з чим намагався пройти до місця, де Президент України оглядав сільгосптехніку для продовження репортажу. В цей час працівник державної охорони, на думку позивача без будь-яких законних підстав чи вимог, перегородив йому шлях, а після того як позивач спробував продовжити рух для здійснення своєї професійної діяльності журналіста, застосував до нього фізичну силу, внаслідок чого ОСОБА_4 опинився на землі та отримав легкі тілесні ушкодження.
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки співробітник державної охорони на виконання своїх обов'язків та в межах наданих повноважень мав право просити осіб, які знаходились в зоні його контролю, знаходитись (залишатись) на місці і не слідувати за Президентом України. Вказане право передбачено Законом і було реалізовано після офіційного повідомлення про закінчення прес-конференції та подальшого залишення виставки Президентом України.
Свої висновки обґрунтовували наступними правовими нормами.
У відповідності до положень ст. 1 Закону «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» державна охорона органів державної влади України та посадових осіб це система організаційно-правових, режимних,оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально-уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом. Відповідно до ст. 10 Закону державна охорона здійснюється Управлінням Державної охорони України.
Пунктом 3 статті 18 Закону передбачено, що військовослужбовці Управління державної охорони України під час здійснення державної охорони мають право, зокрема, спільно з відповідними підрозділами міліції тимчасово обмежувати або забороняти під час здійснення охоронних заходів рух транспортних засобів та пішоходів на вулиці і дорогах під час проїзду транспортом Президента України, Голови Верховної Ради, Премєр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх.
На виконання вимог Закону України "Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб" наказом Управління державної охорони України від 17 березня 2006 року № 78 затверджено Порядок забезпечення безпеки посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона у місцях постійного та тимчасового перебування (далі - Порядок).
У відповідності до пункту 4 Порядку режимна територія - місця постійного та тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, на якій встановлюється та підтримується відповідний режим; режим - сукупність правил, що визначають відповідний порядок проходу громадян, проїзду транспортних засобів, проносу і провозу речей в місця постійного та тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, а також заходи щодо реалізації зазначених правил.
Згідно положень п.п.5, 6, у місцях тимчасового перебування посадових осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, відповідний режим установлюється УДО України. Під час здійснення державної охорони військовослужбовцями УДО України визначається режимна територія, яка використовується за прямим призначенням виключно під час підготовки та проведення охоронного заходу.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про інформацію» (в чинній редакції на момент виникнення спірних правовідносин) учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, співробітник державної охорони на виконання своїх обов'язків та в межах наданих повноважень мав право просити осіб, які знаходились в зоні його контролю, знаходитись (залишатись) на місці і не слідувати за Президентом України. Вказане право передбачено Законом і було реалізовано після офіційного повідомлення про закінчення прес-конференції та подальшого залишення виставки Президентом України.
Крім того, в обґрунтування правомірності дій військовослужбовців УДО України при запобіганні проходу ОСОБА_4 на режимну територію, суди попередніх інстанцій вмотивовано послались на постанову прокуратури Голосіївського району м. Києва від 01.07.2010 року. Зазначене рішення залишено без змін постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 17.12.2010, яким відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом вчинення злочину відносно ОСОБА_4 за ст. 171 Кримінального кодексу України на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України. Також постановою військової прокуратури Центрального регіону України від 13.07.2010 відмовлено в порушенні кримінальної справи стосовно військовослужбовців УДО України за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 423, ч. 1 ст. 424, ч.1 ст.425 Кримінального кодексу України на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України.
Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки дії відповідача мають цілком логічну послідовність і складаються із ряду фактів, які безперечно вказують на законність підстав для їх вчинення.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду попередніх інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець