"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/34561/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіВеденяпіна О.А.,
суддівУсенко Є.О.,
Юрченко В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі №2а-16682/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Декар Інвест» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Декар Інвест» (далі - ТОВ «Декар Інвест») звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2012 року №0024501502.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки висновки податкового органу про порушення ТОВ «Декар Інвест» норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) не відповідають фактичним обставинам справи, а дії відповідача щодо проведення камеральної перевірки та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вчинені з порушенням порядку їх вчинення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби від 02 липня 2012 року №0024501502.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ТОВ «Декар Інвест» відмовити повністю, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 02 липня 2012 року на підставі акта перевірки №51/15-206 від 26.04.2012 року податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0024501502, яким позивачу за порушення п. 201.10 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 24 959 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 19 967 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4 992 грн.
В ході проведення камеральної перевірки, в результаті співставлення Декларації з податку на додану вартість за лютий 2012 року, додатку №5 до декларації, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, даних автоматизованої системи «Співставлення реєстру податкових накладних та єдиного реєстру податкових накладних» встановлено, що ТОВ «Декар Інвест» включено до складу податкового кредиту згідно податкової накладної №249 від 29.02.2012 року ПДВ в сумі 19 966,66 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВК» (рядки 258, 259 реєстру за квітень 2012 року).
Тобто, перевіркою встановлено, що ТОВ «Декар Інвест» два рази включено одну податкову накладну до складу податкового кредиту на суму 9 983,33 грн. (9 983,33*2 = 19 966,66).
При цьому, податковим органом встановлено відсутність вказаної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підстав викладеного, зроблено висновок про те, що ТОВ «Декар Інвест» безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 19 966,66 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що на підставі положення п.50.1 ПК України, з метою виправлення помилки в частині номеру податкової накладної, що зазначена в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2012 рік, позивачем на адресу відповідача надіслано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ №9060760110 разом із реєстром виданих та отриманих податкових накладних №9060762898.
Згідно даного уточненого реєстру виданих та отриманих податкових накладних №9060762898, позивачем самостійно виправлено помилку в номері податкової накладної та зазначено, що в дійсності замість податкової накладної № 249, яку помилково зазначено двічі, насправді має бути податкова накладна №252 від 29.02.2012 на суму ПДВ 9 983,32 грн.
Відповідно до п.201.10 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Даним пунктом ПК України передбачено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органом державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, чого в даному випадку ДПІ зроблено не було.
Відповідно до п.11 підрозділу 2 розділу XX ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року,
Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню де Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.
Оскільки податковим органом не дотримано вимог п.201.10 ПК України в частині проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, а позивачем самостійно виправлено допущену ним помилку в номері податкової накладної, враховуючи, що податкові накладні №249, №252 в сумі ПДВ кожна окремо не перевищують суми в 10 тисяч гривень, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про протиправність збільшення позивачу грошового зобов'язання та застосування до нього штрафної (фінансової) санкції, всього в сумі 24 959 грн.
Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи, викладені Державною податкової інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві у касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування або зміни цих рішень відсутні.
Відповідно до вимог статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді О.А. Веденяпін
Є.О. Усенко
В.П. Юрченко