"24" вересня 2014 р. м. Київ К/800/46276/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,
за участю:
представника позивача - Павлуненко К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року
у справі № 820/3206/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж»
до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електропівденатоммонтаж» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000812201 від 11 квітня 2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС № 0000812201 від 11 квітня 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Електропівденатоммонтаж» судовий збір у розмірі 2294,00 грн.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року залишено без змін.
В касаційній скарзі ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Електропівденатоммонтаж», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року - без змін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС провела планову виїзну перевірку ТОВ «Електропівденатоммонтаж» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої був складений акт від 25 березня 2013 року № 1114/22.1-07/21242894.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги: пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 397721,00 грн., в тому числі: за квітень 2012 року - 73704,00 грн., за травень 2012 року - 147990,00 грн., за червень 2012 року - 45448,00 грн., за серпень 2012 року - 130579,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що ТОВ «Електропівденатоммонтаж» неправомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарів, придбаних у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 згідно договорів поставки № 2012-02-28-1 від 28 лютого 2012 року та № 2012-04-02-2 від 02 квітня 2012 року, та у ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс» згідно договору поставки № 18 від 15 березня 2011 року, оскільки: згідно актів Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області від 07 вересня 2012 року № 2022/17-211/НОМЕР_2 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року» та від 26 жовтня 2012 року № 5424/7/17-218 «Про неможливість проведення зустрічної звірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів - ТОВ «ВТК «ВЛ - Комплект» та ТОВ «Праксет - Харків», їх реальності та повноти відображення в обліку за період: серпень 2012 року» було встановлено порушення вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 при придбанні та продажу товарів (послуг), встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у період з січня по вересень 2011 року, з квітня по червень 2012 року та в серпні 2012 року, які підпадають під визначення, наведене у статті 185 Податкового кодексу України; згідно довідки Харківської ОДПІ Харківської області ДПС від 23 листопада 2012 року № 612/220/36875557 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс» щодо підтвердження реальності здійснених господарських відносин із платником податків - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, їх реальності та повноти відображення в обліку за періоди: квітень, червень 2012 року» встановлено неможливість реального здійснення господарської діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та звіркою документально не підтверджено реальність господарських відносин ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс» з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2, оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_2 відмовився надавати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження щодо ведення фінансово-господарської діяльності. Також, у акті перевірки було вказано, що відповідно до «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів» між податковим кредитом ТОВ «Електропівденатоммонтаж» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс» виявлено розбіжності на загальну суму податку на додану вартість 211004,96 грн. по деклараціях: за квітень 2012 року - на сум 118471,38 грн., за червень 2012 року - на суму 92533,58 грн. Вказані обставини слугували підставою для висновку органу державної податкової служби про те, що фінансово-господарські операції позивача з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс» є нікчемними, суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а виписані зазначеними контрагентами, первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
11 квітня 2013 року ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000812201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Електропівденатоммонтаж» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 596582,00 грн., у тому числі: 397721,00 грн. - за основним платежем, 198861,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних товарів у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс», на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, виданих належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що: реальність господарських операцій підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; придбані позивачем у вказаних вище контрагентів товари були використані у власній господарській діяльності, що зумовлено видами діяльності, які здійснює позивач, а саме: при виконанні електромонтажних робіт на об'єктах замовників (ПС 330 кВ «Смолянка», ПС 330 кВ «Макіївська», ПС 750 кВ «Донбаська», ПС 7750 кВ «Південно донбаська», ПС 750 кВ «Північноукраїнська», ПС 220 кВ «Комунарська», ПС 220 кВ «Черкаська» ДП НЕК «Укренерго», ПС «Кіровська» ПАТ «Сумиобленерго», АМК м. Алчевськ ПрАТ «Екоенергія») та для виробництва електротехнічної продукції для атомних електростанцій.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктами 14.1.191, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду; продаж (реалізація) товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 676779 від 12 жовтня 2012 року ТОВ «Електропівденатоммонтаж» здійснює такі види діяльності за КВЕД, зокрема: 43.21 - електромонтажні роботи; 27.12 - виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; 41.10 - організація будівництва будівель; 49.22- будівництво інших споруд, н.в.і.у.; 43.29 - інші будівельно-монтажні роботи; 71.12 - діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т.1 арк. справи 17).
У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що господарські операції з придбання позивачем (покупцем) товарів (згідно специфікацій до договорів) у суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс» (постачальників) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, (т.1 арк. справи 140-177, 188-228, т.2 арк. справи 23-78, 96-148), транспортування товару згідно з умовами договорів здійснювалось позивачем, що підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля та подорожніми листами вантажного автомобіля, а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеними між позивачем та ТОВ «Східбуд», щодо надання транспортно-експедиторських послуг, актом надання послуг перевезення вантажу, складеним між позивачем та ТОВ «Холлеман Україна», актами здачі - приймання наданих транспортно-експедиційних послуг, складеними між позивачем та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, транспортними заявками, договорами - заявками (т.1 арк. справи 229-245, т.2 арк. справи 149-178), отримання товару здійснювалось на підставі довіреностей, що підтверджується книгою обліку довіреностей (т.1 арк. справи 178-187, т.2 арк. справи 79-95).
Наявність ділової мети при укладенні позивачем договору з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та ТОВ «Компанія «Схід-Енергоресурс» зумовлена необхідністю належного ведення господарської діяльності, з огляду на види діяльності, які здійснює ТОВ «Електропівденатоммонтаж».
Зокрема, судами було встановлено, що придбані позивачем у вказаних вище контрагентів товари були використані у власній господарській діяльності, а саме: при виконанні електромонтажних робіт на об'єктах замовників (ПС 330 кВ «Смолянка», ПС 330 кВ «Макіївська», ПС 750 кВ «Донбаська», ПС 7750 кВ «Південно донбаська», ПС 750 кВ «Північноукраїнська», ПС 220 кВ «Комунарська», ПС 220 кВ «Черкаська» ДП НЕК «Укренерго», ПС «Кіровська» ПАТ «Сумиобленерго», АМК м. Алчевськ ПрАТ «Екоенергія») та для виробництва електротехнічної продукції для атомних електростанцій.
Крім іншого, суди правомірно виходили з того, що Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 травня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна