"24" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/1880/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року
у справі № 2а-9503/09/2670
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва
про визнання дій неправомірними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - відповідач) про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006402305 від 30 червня 2009 року, №0006312305 від 30 червня 2009 року, №0006632305 від 13 липня 2009 року та рішення про застосування фінансових санкцій №0006412305 від 30 червня 2009 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - кіоску, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт № 2785/26/54/23/НОМЕР_1 від 27 червня 2009 року.
Перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені: вимоги пунктів 1, 2, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у здійсненні розрахункової операції з продажу пляшки слабоалкогольного напою «Джин-тонік» вартістю 5,50 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки та без видачі розрахункового документа на вказану суму, з урахуванням того, що на місці проведення розрахунків знаходились кошти у сумі 1003,00 грн. (з урахуванням суми покупки), які являються виручкою за день, що також свідчить про проведення розрахункових операцій на вказану суму без застосування реєстратора розрахункових операцій; вимоги статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», які полягали у здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності відповідної ліцензії; вимоги пунктів 1-3 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», які полягали у здійсненні торгівельної діяльності за відсутності (ненаданні до перевірки) торгового патенту.
Акт перевірки був підписаний продавцем господарської одиниці позивача без заперечень.
30 червня 2009 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення №0006312305, яким згідно пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 5017,50 грн.
30 червня 2009 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення №0006402305, яким згідно абзацом 3 пункту 1 статті 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 21,30 грн.
30 червня 2009 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення №0006412305, яким згідно абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
ДПІ у Оболонському районі м. Києва провела перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, а саме: господарської одиниці - кіоску, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, за результатами якої складений акт № 0820/26/54/23/НОМЕР_1 від 10 липня 2009 року.
Перевіркою було встановлено, що позивачем були порушені вимоги пунктів 1, 2, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які полягали у здійсненні розрахункової операції з продажу двох пляшок пива «Оболонь світле» та кави «Нескафе» вартістю 79,00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки та без видачі розрахункового документа на вказану суму, з урахуванням того, що на місці проведення розрахунків знаходились кошти у сумі 1041,00 грн. (з урахуванням суми покупки), які являються виручкою за день, що також свідчить про проведення розрахункових операцій на вказану суму без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Акт перевірки був підписаний позивачем без заперечень.
13 липня 2009 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення №0006632305, яким згідно пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 5545,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що перевіряючи діяли в межах прав, наданих їм направленням на перевірку, та в межах компетенції органів державної податкової служби, передбаченої чинним законодавством України, з урахуванням того, що доказів на спростування зафіксованих у актах перевірки порушень позивачем надано не було.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) завданням органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Пунктом 4 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема: здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.
Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для виконання покладених на них завдань, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати контроль за: додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Відповідно до частини 7 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно положень частин 1, 4 статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Як слідує з направлень на перевірку № 1658/23 від 26 червня 2009 року та № 1788/23 від 10 липня 2009 року, їх метою є, зокрема, перевірка додержання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, торгових патентів та ліцензій (арк. справи 15, 17).
Зважаючи на те, що метою перевірок було саме питання дотримання господарською одиницею, яка належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і не стосувалась питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що обов'язку повідомлення позивача про проведення таких перевірок за 10 днів у даному випадку у податкового органу не було.
Крім іншого, частиною 2 статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ненадання платнику податків документів, визначених частиною 1 цієї статті, або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач допустив перевіряючих до перевірок та не перешкоджав у їх проведенні.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність дій податкового органу щодо проведення перевірок та відсутність підстав для задоволення позовних вимог з підстав порушення податковим органом порядку проведення перевірок.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
Згідно з пунктами 1, 3 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки; двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.
Як зафіксовано у актах перевірок та підтверджується реєстраційним посвідченням №2654004750, на господарську одиницю - кіоск, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, зареєстровано реєстратор розрахункових операцій Mini 500.02 ME заводський № ПБ57130958, фіскальний № 2654004750 (арк. справи 53).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що у день проведення перевірок при проведенні розрахункових операцій у господарській одиниці позивача реєстратор розрахункових операцій не застосовувався. На час проведення перевірок на місці проведення розрахункових операцій знаходились готівкові кошти у сумах 1003,00 грн. (27 червня 2009 року) та 1041,00 грн. (10 липня 2009 року).
Доказів на спростування вказаних вище обставин матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що правомірність оспорюваних рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006312305 від 30 червня 2009 року та №0006632305 від 13 липня 2009 року та відсутність підстав для їх скасування.
Згідно положень статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Абзацом 5 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується описом слабоалкогольних напоїв, які знаходяться на реалізації в кіоску за адресою: АДРЕСА_1, та належить суб'єкту господарської діяльності - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, на реалізації у господарській одиниці позивача знаходились такі слабоалкогольні напої: «Джин тонік», «Лонгер», «Бренді кола». Вказаний опис був складений та підписаний продавцем господарської одиниці позивача (арк. справи 48).
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що правомірність оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій №0006412305 від 30 червня 2009 року та відсутність підстав для його скасування.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що торговий патент - це державне свідоцтво, яке засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності чи його структурного (відокремленого) підрозділу займатися зазначеними у цьому Законі видами підприємницької діяльності. Торговий патент не засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності на інтелектуальну власність.
Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 2 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) торговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), - за місцезнаходженням пункту продажу товарів або пункту з надання побутових послуг, а суб'єктам підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю через пересувну торговельну мережу, - за місцем реєстрації цих суб'єктів.
За приписами статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі коли суб'єкт підприємницької діяльності має структурні (відокремлені) підрозділи, торговий патент придбавається окремо для кожного структурного (відокремленого) підрозділу (торгової точки).
Згідно з пунктом 15 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патенті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 року № 1077 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) провадження торгівельної діяльності, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг за адресою (місцезнаходженням), не зазначеною у торговому патенті, оцінюється як заняття діяльністю без патенту.
Тобто придбаний торговий патент із зазначенням адреси пункту продажу товарів чи надання послуг дає право здійснювати вказані в ньому види діяльності чи надавати послуги лише за цією адресою.
Як зафіксовано у актах перевірок, патенту, який би підтверджував право позивача на здійснення торговельної діяльності у кіоску, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, позивачем до перевірок надано не було.
Посилання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у позовній заяві на патент, виданий йому 31 березня 2007 року ДПА України, який надає йому право на здійснення торгівлі на Ринку «Явір-95», не підтверджує його право на здійснення торгівельної діяльності у кіоску, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що правомірність оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0006402305 від 30 червня 2009 року та відсутність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна