"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/66036/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 по справі №2а-2406/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд-ДБД» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандбуд-ДБД» (далі - ТОВ «Грандбуд-ДБД», позивач) до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі - ДПІ у Оболонському районі м. Києва, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.09.2010 №0000722306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 770707,50грн., з яких 513805,00грн. за основним платежем та 256902,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили правомірності формування позивачем податкового кредиту за спірними господарськими операціями з Приватним підприємством «СКС-Буд» (далі - ПП «СКС-Буд»), та відсутності доказів, які б свідчили про нікчемність укладеного правочину та визнання ПП «СКС-Буд» недобросовісним контрагентом.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Оболонському районі м. Києва 07.10.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 16.11.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність і Україні», пункту 18 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».
Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акта №518/23-6/34613448 від 25.08.2010, складеного за результатом невиїзної документальної перевірки ТОВ «Грандбуд-ДБД» з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «СКС-Буд» за період з 01.06.2008 по 01.04.2009, відповідачем було прийнято податкове-повідомлення рішення від 09.09.2010 №0000722306/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 770707,50грн., з яких 513805,00грн. за основним платежем та 256902,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Після завершення процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 №0000722306/0 залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ТОВ «Грандбуд-ДБД» вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «СКС-Буд». При цьому, податковий орган виходив з нікчемності укладених правочинів між позивачем та ПП «СКС-Буд», з огляду на те, що в постанові Головного слідчого управлінням МВС України від 04.05.2010 про проведення ГСУ МВС України досудового слідства по кримінальній справі №24-85, порушеній за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 209, частиною другою статті 205, частиною другою та третью статті 358 Кримінального кодексу України встановлено, що невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності, створено ряд юридичних осіб, до яких, зокрема, відноситься ПП «СКС-Буд».
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Судами встановлено, 30.06.2008 між позивачем (замовник) та ПП «СКС-Буд» (підрядник) укладено договір будівельного підряду №30/06/08, предметом якого було надання послуг з виконання комплексу будівельних та монтажних робіт.
Факт виконання умов вищевказаного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (форма КБ-2) та додатками до них (довідки про вартість виконаних робіт форма КБ-3) з зазначенням обсягів, вартості, видів виконаних робіт та терміни їх здачі-прийняття, за якими було здійснено повний розрахунок, про що свідчать реєстрам платіжних документів.
Факт виконаних послуг за договором №30/06/08 та додатків до нього, підтверджується податковими накладними виписаними ПП «СКС-Буд» на користь ТОВ «Грандбуд-ДБД», копії яких наявні в матеріалах справи.
До того ж, фактичне виконання будівельних робіт на об'єктах, де позивач є головним підрядником, а роботи, на підставі зазначеного договору будівельного підряду, фактично виконувались ПП «СКС-Буд», підтверджується наявним в матеріалах справи переліком об'єктів ТОВ «Грандбуд-ДБД».
Досліджені ДПІ у Оболонському районі м. Києва в процесі проведення перевірки первинні документи в повній мірі підтверджують реальність та товарність фінансово-господарських відносин між позивачем та ПП «СКС-Буд».
Встановлені обстави в процесі розгляду справи відповідачем не заперечувались.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на момент вчинення спірних господарських операцій ПП «СКС-Буд» мало статус платника податку на додану вартість на підставі дійсного свідоцтва платника податку на додану вартість, чинну ліцензію на будівництво, а також знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно якого стан юридичної особи ПП «СКС-Буд» - зареєстровано.
Відтак, позивачем було включено складу до податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів (наданих послуг), підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ПП «СКС-Буд».
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладеного позивачем договору будівельного підряду, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком. Відтак, наведене свідчить про передчасність висновків органу владних повноважень про наявність в діях позивача при укладанні договору з ПП «СКС-Буд» ознак порушення публічного порядку, удаваності з метою приховання сплати податків третіх осіб, отримання податкової вигоди, порушення конституційних прав, невідповідність інтересам держави та суспільства.
Крім того, ДПІ у Оболонському районі м. Києва не надано жодних доказів щодо проведення контрольної перевірки контрагента позивача в розрізі його правовідносин з позивачем за період, що перевірявся щодо завищення або заниження ПП «СКС-Буд» зобов'язань перед бюджетом, та не надано жодних доказів, що б свідчили про існування такого правопорушення.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 по справі №2а-2406/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ М.В. Сірош