"01" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/67174/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Сіроша М.В.
розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 по справі №2а-4214/10/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, колегія
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2010 позовні вимоги Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного бюджету України суму податкового боргу у загальному розмірі 483247,89грн., у тому числі 386110,89 грн. податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб та 97137,00грн. податкового боргу з податку на додану вартість.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва 12.10.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 19.10.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2010.
В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) за період з 01.07.2006 по 30.06.2009.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження валових доходів за 2007 рік на суму 3386527,41грн. та за 2008 рік на суму 45569,44грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за 2007 рік та 2008 рік на суму 2574072,64грн. та донарахування податку з доходів фізичних осіб за 2007 рік та 2008 рік всього на суму 386110,89грн.
Крім того, в акті перевірки було встановлено порушення підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до донарахування податку на додану вартість на загальну суму 64758,00грн.
За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва складено акт від 09.11.2009 № 103/17-405/НОМЕР_1 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2009 №0003681730/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 386110,89грн., та від 20.09.2009 №0003671730/0, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 97137,00грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що доходи ОСОБА_1, які на думку позивача були неправомірно не задекларовані та неоподатковані, були отримані ним від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Ексім», Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Інвестмент Груп», Закритого акціонерного товариства «Індекс Мода», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Капітал», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ространснафтопродукт» та СПД ОСОБА_2.
Договори оренди, укладені із зазначеними суб'єктами, укладено позивачем як фізичною особою, а не як суб'єктом підприємницької діяльності.
Відповідно до підпункту 9.1.2. пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом платника податку - орендодавця при нарахуванні доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене у підпункті 9.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, чи присадибну ділянку), є орендар.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не було порушено норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та Закону України «Про податок на додану вартість» оскільки він у вказаних відносинах виступав в якості орендодавця - фізичної особи, а не суб'єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 по справі №2а-4214/10/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ М.В. Сірош