ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8248/14 11.09.14
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
До Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
Про стягнення 3 532,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Ліповуза Т.П. представник за довіреністю № 01/340-207 від 05.03.14.
Від відповідача: Пєшков О.О. представник за довіреністю № 0114-5 від 08.01.14.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - відповідач) про стягнення 3 532,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.14. порушено провадження у справі № 910/8248/14 та призначено її до розгляду на 29.05.14.
20.05.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 29.05.14. представником позивача було підтримано подане ним 29.05.14. через відділ діловодства суду клопотання про витребування від Шевченківського районного суду копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 відносно ДТП, що сталася 03.05.11. по бульвару Шевченка, 9/28 в місті Києві.
За результатами судового засідання 29.05.14. суд відмовив в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів в зв'язку з тим, що 05.05.14. Господарський суд міста Києва звернувся в порядку підготовки справи до судового розгляду до Шевченківського районного суду міста Києва з проханням надати інформацію про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення ПДР України керуючи транспортним засобом Ford, д.р.н. НОМЕР_1 03.05.11. та спричинивши пошкодження автомобіля Subaru, д.р.н. НОМЕР_2, у випадку притягнення до відповідальності надати належним чином завірену копію постанови суду.
В судовому засіданні 29.05.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.06.14., про що сторони були повідомлені під розписку.
В зв'язку з перебування м судді Ващенко Т.М. у відпустці, розгляд справи № 910/8248/14 відповідною ухвалою суду було призначено на 15.07.14.
В судовому засіданні 15.07.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.
В судовому засіданні 11.09.14. представником позивача було підтримано подане ним 10.09.14. через відділ діловодства суду клопотання про зупинення на підставі ст. 79 ГПК України провадження у справі № 910/8248/14.
Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечував.
Розглянувши в судовому засіданні 11.09.14. клопотання позивача про зупинення провадження в даній справі, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.
Подане клопотання обґрунтовано тим, що дана справа не може бути розглянута до вирішення справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3.
Відповідно до приписів ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Разом з тим, матеріали справи № 910/8248/14 не містить жодних доказів того, що іншим судом розглядається справа про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_3, яке б стосувалось предмету спору в даній справі, зокрема щодо притягнення вказаної фізичної особи до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення ПДР України при керування транспортним засобом Ford, д.р.н. НОМЕР_1 03.05.11. та по факту спричинення пошкодження автомобіля Subaru, д.р.н. НОМЕР_2.
В судовому засіданні 11.09.14. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.14. проти позову заперечував.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8248/14.
В судовому засіданні 11.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.12.10. між позивачем (Страховиком) та Проектом «Підтримка децентралізації в Україні» (Страхувальником) було укладено Договір № 06-R/01-044-00662 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що не є предметом застави (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий автомобіль марки Subaru, д.р.н. НОМЕР_2.
Як вбачається з листа Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління МВС в місті Києві, згідно з обліковими даними Державтоінспекції міста Києва, 03.05.11. близько 18 год. 10 хв. в місті Києві на бул. Т.Шевченка, 9/28, сталося зіткнення автомобіля «Субару Легасі», н.з. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5 з автомобілем «Форд Фюжен», н.з. НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3 Внаслідок даної ДТП травмованих громадян не було, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. По матеріалах даної дорожньо-транспортної пригоди відносно водія ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, складено протокол серії АА1 № 465023 про адміністративне правопорушення вимог п. 13.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП. 10.05.11. зазначену адміністративну справу передано до Шевченківського районного суду міста Києва для розгляду за місцем скоєння правопорушення.
Позивач вказує на те, що на підставі Звіту № 05.11.23 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Subaru, д.р.н. НОМЕР_2, рахунку-фактури № 40 від 04.07.11., страхового акту № СТ/11/0348 від 19.12.11. та платіжного доручення № 226 від 07.07.11. ним було сплачено своєму Страхувальнику страхове відшкодування.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/0707333 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Ford, д.р.н. НОМЕР_1, який був другим учасником ДТП, застрахований у відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Разом з тим, вина ОСОБА_3, яка керувала автомобілем марки Ford, д.р.н. НОМЕР_1, не встановлена у судовому порядку.
Судом враховано, що у відповідь на запит щодо надання відомостей та відповідних процесуальних документів про притягнення фізичної особи ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення ПДР України при керування транспортним засобом Ford, д.р.н. НОМЕР_1 03.05.11. та по факту спричинення пошкодження автомобіля Subaru, д.р.н. НОМЕР_2, Шевченківським районним судом міста Києва було надано постанову від 22.05.14. у справі № 761/13191/14-п, провадження № 3/761/2777/2014.
Зазначеною постановою справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП повернуто до ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС в м. Києві для належного оформлення. При цьому, вказаною постановою встановлено, що 05 травня 2014 року інспектором дізнання ВДАІ Шевченківського району в м. Києва Самченком А.А. складено протокол про те, що 03 травня 2011 року, о 18 год. 10 хв., ОСОБА_3. керуючи автомобілем марки «Форд», д.н.з. НОМЕР_1. на б-рі Шевченка № 9/28 в залежності від швидкості руху, дорожньої обстановки не витримала безпечної дистанції, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушила вимоги п. 13.1 ПДР України, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки суть адміністративного правопорушення викладено не конкретно, а саме, не вказано марку автомобіля з яким вчинила зіткнення ОСОБА_3, лише зазначено номерний знак цього автомобіля. Вказаний протокол складений 05 травня 2014 року, а зазначене правопорушення мало місце 03 травня 2011 року. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про неможливість складання протоколу в день вчинення правопорушення, а також про підстави складання протоколу за спливом більше трьох років з моменту вчинення правопорушення; протокол не підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та в ньому не містяться відомості про відмову від підпису, що даний протокол надсилався особі стосовно якої він складений, а також, що ця особа викликалась до ВДАІ Шевченківською РУ ГУМВС в м. Києві для складання протоколу. При цьому Шевченківський районний суд міста Києва зауважив, що не повідомлення ОСОБА_3 про явку до ВДАІ Шевченківського РУ ГУМВС в м. Києві, призвело до порушення її прав. визначених ст. ст. 256, 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що вина ОСОБА_3, яка керувала автомобілем марки Ford, д.р.н. НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Разом з тим, звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
Натомість, вирішуючи спір, судам належить з'ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Проте, обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного суб'єктивного права з боку відповідача.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно з ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
З наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
При цьому, приписами ч. 2 ст. 21 ГПК України встановлено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача у справі, в даному випадку Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».
Проте, позивачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача стразового відшкодування в порядку регресу, з огляду на що в суду відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.09.14.
Суддя Т.М. Ващенко