ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/8232/14 11.09.14
За позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»
До Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
Про стягнення 21 784,86 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Петренко В.О. представник за довіреністю № 08-03-29/82-14 від 04.03.14.
Від відповідача: Ханін О.В. представник за довіреністю № 02/304-603 від 13.05.14.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (далі - позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - відповідач) про стягнення 33 101,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.14. порушено провадження у справі № 910/8232/14 та призначено її до розгляду на 29.05.14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.14. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 17.06.14.
16.06.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 17.06.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 26.06.14., про що сторони були повідомлені під розписку.
26.06.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
В зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/8232/14 було призначено до розгляду на 22.07.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
03.07.14. представником позивача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі та на підставі ст. 22 ГПК України було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21 784,86 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог було прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
В судовому засіданні 22.07.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.
09.09.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 09.09.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 11.09.14., про що сторони були повідомлені під розписку.
11.09.14. представником відповідача через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні 11.09.14. представником позивача підтримано подану ним 11.09.14. через відділ діловодства суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.
Обґрунтовуючи подану заяву позивач вказує на те, що 28.08.14. було складено ще один звіт № АА1997КА-28.08/5 від 28.08.14. про оцінку автомобіля Lexus, д.р.н. НОМЕР_1, страховий акт № СТО-13-15619/2 від 03.09.14. та розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі яких платіжним доручення позивачем було сплачено ТОВ «Віді Автострада» 95 510,28 грн.
При цьому, звертаючись з позовом до відповідача про стягнення 21 784,86 грн. (врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), позивач обґрунтовує пред'явлені ним вимоги Звітом від 04.12.13. № АА1997КА-04.12/5 про оцінку автомобіля Lexus, д.р.н. НОМЕР_1,страховим актом № СТО-13-15619/1 від 06.12.13., та платіжним дорученням № 4954 від 28.01.14. на суму 33 611,87 грн., сплачених Генеральній прокуратурі України.
Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Разом з тим, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Оскільки подаючи заяву № 09-06-04/17048 від 10.09.14. позивачем було змінено обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, суд розцінює подану заяву, як заяву, якою позивач змінив підставу позову.
До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви (ч. 4 ст. 22 ГПК України).
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу (абз. 1 п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
У відповідності до протоколу судового засідання від 22.07.14. у справі № 910/8232/13, саме у вказаному судовому засіданні суд, за присутності представників сторін, перейшов до розгляду справи по суті.
Таким чином, враховуючи викладене вище, суд залишає без розгляду заяву позивача № 09-06-04/17048 від 10.09.14., подану через відділ діловодства суду 11.09.14.
В судовому засіданні 11.09.14. представником позивача підтримано позовні вимоги.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.14. заперечував.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8232/14.
В судовому засіданні 11.09.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.08.13. між позивачем (Страховиком) та Генеральною прокуратурою України (Страхувальником) було укладено Договір № 100-40 269 добровільного страхування транспортних засобів (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий автомобіль марки Lexus, д.р.н. НОМЕР_1.
29.11.13. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на 16 км а/д Київ-Чоп, автомобіль марки Lexus, д.р.н. НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Управління Державтоінспекції ГУМВС України в м. Києві.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Chery, д.р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Святошинського районного суду міста Києва від 18.12.13. в адміністративній справі № 759/19250/13-п, № провадження 3/759/7322/13.
Відповідно до Звіту від 04.12.13. № АА1997КА-04.12/5 про оцінку автомобіля Lexus, д.р.н. НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Lexus, д.р.н. НОМЕР_1 склала 31 374,33 грн.
Із зазначеного звіту вбачається, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Lexus, д.р.н. НОМЕР_1 розрахована без ПДВ.
Таким чином, доводи відповідача стосовно примушення його до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування є безпідставними.
При цьому, судом враховано, що оцінку за Звітом від 04.12.13. № АА1997КА-04.12/5 було виконано ТОВ «Гарант-Асістанс», який є суб'єктом оціночної діяльності (Сертифікат № 12231/11, виданий Фондом державного майна України 22.07.11.), тобто належною особою, що спростовує доводи відповідача про проведення упередженої оцінки автомобіля марки Lexus, д.р.н. НОМЕР_1 неналежною особою.
Далі, судом встановлено, що на підставі страхового акту № СТО-13-15619/1 від 06.12.13. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 33 611,87 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4954 від 28.01.14.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Крім того, відповідно до пункту 22.1. ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За змістом статті 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визначення яких містяться в пункту 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998р. №16.
Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу може бути висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).
При цьому, документи виконавця робіт по відновленню транспортного засобу (рахунок, акт виконаних робіт тощо) не можуть вважатися належним підтвердженням розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу.
З огляду на викладене, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах суми 31 374,33 грн., а не в межах суми 33 101,87 грн., як на те вказує позивач.
Крім того, з врахуванням зазначеного не приймаються судом як необґрунтовані та безпідставні доводи відповідача стосовно того, що в протоколі огляду транспортного засобу Lexus, д.р.н. НОМЕР_1 від 02.12.13. не зафіксоване пошкодження такої деталі як «юбка бампера», а в ремонтній калькуляції до звіту № НОМЕР_1-04.12/5 дана деталь враховується у вартості відновлювального ремонту, при цьому її вартість складає 8 000,00 грн.
Далі, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3765610 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Chery, д.р.н. НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина ОСОБА_3, який керував автомобілем марки Chery, д.р.н. НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АС/3765610 становить 510,00 грн. Строк дії з 03.08.13. по 02.08.14. При цьому, ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майно за вказаним полісом становить 50 000,00 грн.
Крім того, судом враховано, що відповідачем позивачу було сплачено 11 317,01 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 547,32 грн. (31 374,33 грн. - 510,00 грн. - 11 317,01 грн.) страхового відшкодування, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 26; ідентифікаційний код 32382598) на користь Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, б. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) 19 547 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 32 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 639 (одну тисячу шістсот тридцять дев'ять) грн. 35 коп.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 16.09.14.
Суддя Т.М. Ващенко