08 жовтня 2014 року Справа № 5848/14/876
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Сільченко О.О.;
від відповідача - Дубас В.М.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014р. про залишення без розгляду позовної заяви Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діпроспецавтотранс» про стягнення коштів для покриття витрат на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів (в частині вимог), -
Оскаржуваною ухвалою суду від 16.05.2014р. задоволено клопотання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Діпроспецавтотранс» частково; позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова залишено без розгляду в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по відшкодуванню різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, за період січень-серпень 2013 року (а.с.3-6).
Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова, який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і повернути справу на новий розгляд, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду (а.с.249-251).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом не враховані приписи ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також нерозривність обов'язку відшкодування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, із обов'язками відповідача як страхувальника, тому розглядувана сума боргу фактично є сумою недоїмки. За таких обставин до розглядуваних відносин не може застосовуватися строк позовної давності.
Також пенсійним органом було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку, яка не враховано судом першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, підставою для залишення позовної заяви (в частині позовних вимог) без розгляду в порядку ст.ст.99, 100 КАС України покладено судом ту обставину, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду із розглядуваним позовом.
Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Із матеріалів справи слідує, що 03.04.2014р. позивач Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ТзОВ «Діпроспецавтотранс» заборгованість по відшкодуванню різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів, за 2013 рік в розмірі 137295 грн. 16 коп. (а.с.8-10).
Для правильного вирішення питання про застосування вимог ст.ст.99, 100 КАС України належить з'ясувати правову природу стягуваної суми заборгованості, належність такої до недоїмки у розумінні Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак поширення на розглядувані правовідносини вимог ч.15 ст.106 вказаного Закону.
Відповідно до ч.9 ст.24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:
для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету;
для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;
для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.
На виконання наведеної норми КМ України прийняв постанову № 372 від 24.03.2004р., якою затвердив Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.
Згідно п.2 цього Порядку за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.
За частиною 1 п.3 цього Порядку фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах ІП-IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації.
Пунктом 5 цього Порядку визначено, що розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається. Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.
Згідно приписів п.8 цього Порядку у разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством.
Отже, Законами України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також вищевказаним Порядком, не встановлено спеціального строку давності щодо стягнення заборгованості з фінансування різниці між сумою пенсії, тому при вирішенні питання щодо строків звернення до адміністративного суду у даному випадку застосуванню підлягають приписи ст.99 КАС України.
Таким чином, різниця у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів ПІ - IV рівнів акредитації, що фінансується за рахунок коштів колишніх роботодавців, порівняно із загальною пенсією, яка фінансується із солідарної системи, не є недоїмкою у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому пенсійні органи, звертаючись до суду з позовами про стягнення зазначеної різниці, повинні дотримуватися вимог ст.99 КАС України щодо строків звернення до суду.
При цьому, початок перебігу строку для звернення до суду органів Пенсійного фонду починається з 26 числа місяця, до якого має бути перерахована частка по відшкодуванню наукової пенсії. У разі ненадходження відповідної суми у органів Пенсійного фонду виникає право на звернення до суду за захистом прав та охоронюваних інтересів.
Окрім цього, суд першої інстанції обґрунтовано та підставно визнав неповажними покликання позивача як причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом на наявність судових спорів, оскільки поважними визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Не спростовано апелянтом й висновки суду першої інстанції про те, що позивачем долучено до матеріалів адміністративного позову повідомлення та повідомлення уточнені про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів щодо колишніх працівників ТзОВ «Діпроспецавтотранс» за 2013 рік. Витребовуваних судом доказів на підтвердження надіслання чи вручення вказаних повідомлень відповідачу представник позивача не надав.
Оцінюючи в сукупності вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання про те, що судом першої інстанції підставно прийнято рішення про залишення позовної заяви без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам ст.ст.99, 100 КАС України.
З огляду на викладене, суд першої інстанції підставно і обґрунтовано прийняв рішення про залишення позовної заяви без розгляду, ухвала суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судової ухвали, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м.Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014р. про залишення без розгляду позовної заяви в адміністративній справі № 813/2775/14 залишити без задоволення, а згадану ухвалу суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: М.В.Костів
Н.В.Савицька