Провадження № 22-ц/774/7136/14 Справа № 178/1868/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Берелет В. В. Доповідач - Свистунова О.В.
Категорія 27
07 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Свистунової О.В.
суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.
за участю секретаря Книш К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2014 року
по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Криничанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, сплативши судовий збір, відповідно до вимог чинного законодавства.
У обґрунтування своїх позовних вимог, посилався на ті обставини, що 13 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № б/н, згідно до якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 1891,88 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. При порушенні відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 120 днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми позову. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, не вчасно надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом в сумі 23037,82 грн., яка складається: з заборгованості за кредитом в сумі 5544,00 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 16 158,69 гривень; а також штрафи відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг в сумі 500,00 гривень (фіксована частина) та в сумі 1085,13 грн. (процентна складова). Тому, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 грудня 2007 року в розмірі 23037,82 грн. та судові витрати.
Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2014 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
У апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, з тих підстав, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2013 року відповідач уклав договір № б/н з Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» за яким позивач надав відповідачеві кредит в сумі 1891,88 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. При порушенні відповідачем строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 120 днів, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми позову. У порушення умов кредитного договору та вимог ст.. 526 ЦК України відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, не вчасно надав грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, в результаті чого виникла заборгованість за кредитом в сумі 23037,82 грн., яка складається: з заборгованості за кредитом в сумі 5544,00 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 16 158,69грн.; а також штрафи відповідно до п.8.6 умов та правил надання банківських послуг в сумі 500,00 гривень (фіксована частина) та в сумі 1085,13 гривень (процентна складова), що дало право банку вимагати стягнення цієї заборгованості.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Пунктами 5.3, 5.4 Розділу ІІ Умов та правил надання банківських послуг, встановлені вимоги щодо необхідності здійснення щомісячного платежу, який включає плату за користуванням кредиту, передбачену тарифами, та частину заборгованості по кредиту.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту з листопада 2008 року, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач звернувся у жовтні 2013 року, включивши до позовних вимог як всю заборговану суму, так і майбутні платежі.
Так, відповідно до ч.3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторін у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності спливає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Відповідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Колегія суддів з урахуванням положень ч.2 ст.214 ЦПК України враховує правову позицію Верховного Суду України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі № 6-14 цс 14, у якій зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Враховуючи визначені змістом кредитного договору строки виконання зобов'язання (здійснення щомісячного платежу) та зміст розрахунку заборгованості, враховуючи, що останній платіж за кредитним договором здійснений відповідачем у листопаді 2008 року, початок перебігу строку позовної давності почався з грудня 2008 року і до пред'явлення позову не переривався.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, 3-х річний строк позовної давності для захисту майнових інтересів позивача минув. Крім того, позивач звернувся до суду з даним позовом після сплину строку позовної дасності, який він не просить поновити і не наводить причин поважності пропуску такого строку, навпаки, вважаючи його не пропущеним з огляду на лонгування договору.
Ці доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки суперечать нормам ЦК України щодо позовної давності та висловленій правовій позиції Верховним Судом України.
Оскільки за приписами ст. 266 ЦК України зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки), вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку щодо стягнення штрафів.
Таким чином, суд, відмовивши у задоволенні позову у зв»язку з пропуском строку позовної давності, ухвалив по суті правильне рішення.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішеннях суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.
Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які б могли призвести до скасування або зміни рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не вбачає, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді