Справа № 739/157/14-ц Провадження № 22-ц/795/1970/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Наполов М. І. Доповідач - Шевченко В. М.
29 вересня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШевченка В.М.
суддів:Лакізи Г.П., Онищенко О.І.
при секретарі:Позняк О.М.
за участю:представника позивача - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення грошової компенсації вартості 1/5 частки квартири, грошової компенсації 1/2 частини спільно нажитого рухомого майна, грошової компенсації витрат на ремонт квартири,
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду є незаконним, оскільки судом неповно з'ясовані обставини справи.
Рішенням Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2014 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не врахував особливості спору, який виник не з усіма співвласниками, а тільки з ОСОБА_7, старша донька відповідачка в квартирі не проживає, будь-яких спорів із нею з приводу володіння та користування майном не має, також відсутній спір з неповнолітніми доньками апелянта. Судом не враховано, що квартиру спільно використовувати неможливо, що крім відповідача інші співвласники не виявляли інтересу щодо купівлі належної йому частки в квартирі та не створювали будь-яких перешкод у користуванні квартирою. Судом не враховано, що відповідно до ч.1ст.364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності. За неможливістю такого виділу у зв'язку з неподільністю речі (ч.2 ст.183 ЦК України) співвласник, який бажає виділу , має право на одержання від інших співвласників грошової компенсації або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. На думку апелянта, якщо спір виник саме з одним із співвласників, а з іншими спір відсутній, відповідно пред'являти позов до цих осіб недоцільно, оскільки підстави позову відсутні.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Так, в лютому 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, декілька разів змінював предмет позову та збільшував позовні вимоги. Остаточно ОСОБА_6 просив суд стягнути з ОСОБА_7 на його користь вартість грошової компенсації за 1/5 частку у праві спільної часткової власності в квартирі АДРЕСА_1 - Сіверському в розмірі 38129 грн., вартість грошової компенсації 1/2 частки спільно нажитого рухомого майна саме :двох крісел, телевізору LG 2002 року випуску,супутникової антени з тюнером, софи з двома тумбами, ноутбук ACER холодильника Indesit, газової плити Gefest, пральної машини Candu, кухонний вугол, мікрохвильова піч Panasonik, в розмірі 8120 грн., вартість1/2 грошової компенсації за затрати понесені на реконструкцію та ремонт квартири АДРЕСА_1, в сумі - 28079 грн. Всього ж позивач просив стягнути з відповідача 74328 грн.
Свої вимоги ОСОБА_6 мотивував тим, що з 1999 року він без реєстрації шлюбу проживав із відповідачкою. За час проживання однією сім'єю він став власником 1/5 частики квартири АДРЕСА_1. Іншими співвласниками даної квартири є відповідач ОСОБА_7, їх спільні діти ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а також дочка відповідачки ОСОБА_10 У зв'язку з відсутністю будь-яких нормальних побутових умов для проживання в зазначеній квартирі, в даній квартирі було зроблено відповідний ремонт, купівля ж необхідних будматеріалів здійснювалась за кошти позивача, оскільки відповідачка не мала роботи, яка б дозволяла їй за свої кошти проводити великий обсяг робіт.
Крім того, під час сумісного проживання між сторонами було набуто рухоме майно, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності, і про його поділ сторони не домовилися.
Судом по справі встановлено, що сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 1999 року.
Із 23.10.2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 стали співвласниками квартири АДРЕСА_1 по 1/5 частки кожному власнику, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.30).
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Ст. 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
З положень цієї статті вбачається, що одержання за свою частку компенсації спрямовано на припинення права особи на частку і особі слід вимагати припинення свого права від всіх співвласників, в іншому випадку її право як співвласника не припиняється. Крім того, законом не передбачено в разі спору стягнення грошової компенсації лише з одного із співвласників, якщо їх є декілька.
Розглядаючи дану справу, судом першої інстанції було враховано, що позивач є співвласником 1/5 частки спірної квартири. Відповідач ОСОБА_7 також є співвласником 1/5 частки квартири. Також судом було вірно враховано, що є ще і інші співвласники, які мають також по 1/5 частці в спірному житловому приміщенні і проживають в квартирі, а саме: повнолітня дочка ОСОБА_7 - ОСОБА_10, двоє неповнолітніх дітей сторін у справі - ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Незважаючи на це, позивачем позовні вимоги на одержання грошової компенсації вартості його частки в зазначеній квартирі були заявлені тільки до одного із співвласників - ОСОБА_7, хоча виплата одному із співвласників компенсації грошової вартості майна провадиться іншими співвласниками за згодою співвласника; ніяких доказів, що вартість частки позивача підлягає стягненню тільки з ОСОБА_7 за наявності ще трьох співвласників спірної квартири суду позивачем не надано.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_7 на користь позивача грошової компенсації в розмірі 38 129 грн., за 1/5 частку вартості його частки в квартирі, що знаходиться у спільній частковій власності.
При цьому, після усунення недоліків позовної заяви і залучення до участі у справі всіх співвідповідачів, які є учасниками спільної часткової власності, ОСОБА_6, може звернутися до суду із позовом, про одержання грошової компенсації вартості його частки в квартир, що є у спільній частковій власності.
Вирішуючи питання про відмову у задоволенні позову в частині стягнення ? вартості ремонтних робіт в сумі 28 079 грн., по облаштуванню квартири, що знаходиться у спільній частковій власності, суд першої інстанції вірно зазначив, що ухвалення рішення про задоволення заявлених вимог тільки до одного із п'яти співвласників квартири буде суперечити вимогам ст.213 ЦПК України та порушуватиме права та охоронювані законом інтереси інших співвласників.
Крім того, виходячи з положень ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить , якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, позивач своє право на майно як власник здійснював у своєму власному інтересі, в т.ч. проживаючи спільно однією сім'єю з ОСОБА_7, проводив ремонт квартири? щоб така була придатна для постійного в ній проживання позивача з відповідачкою та їх дітей.
Виходячи із змісту ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Враховуючи зміст зазначеної правової норми, яка підлягає застосуванню, конкретні обставини справи, що майно можливо розділити в натурі, і ОСОБА_7, бажає передати в натурі речі належні їй спільно з ОСОБА_6, однак останній бажає отримати лише грошову компенсацію належної йому частки у праві спільної сумісної власності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову ОСОБА_6, в задоволенні вимог щодо стягнення із ОСОБА_7 8120 грн., грошової компенсації вартості 1/2 частини спільно нажитого рухомого майна.
Розглядаючи справу відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, тобто в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 29 серпня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: