"23" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/43091/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого: судді Мороза В.Ф.
Суддів: Донця О.Є.
Логвиненко А.О.
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради до Севастопольської міської державної адміністрації, Головного управління Держкомзему в м. Севастополі, Севастопольської міської філії ДП «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
Заступник прокурора м. Севастополя звернувся з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (далі - Рада), в якому просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації (далі - Адміністрація) № 1021-р від 06.04.2010 р. «Про передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» (далі - Розпорядження № 1021-р).
Заявою від 16.09.2010 р. Рада збільшила позовні вимоги та уточнила підстави позову, просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Адміністрації № 1021-р; визнати протиправними дії Головного управління Держкомзему у місті Севастополі (далі - Держкомзем) щодо підготування та направлення на реєстрацію державного акту громадян на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1; визнати протиправними дії СМФ ДП «Центр державного земельного кадастру» щодо державної реєстрації акту на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1; прийняти рішення щодо повороту виконання пункту 2 Розпорядження № 1021-р шляхом зобов'язання СМФ «ДП «Центр державного земельного кадастру» скасувати державну реєстрацію державного акту про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку по АДРЕСА_1, та внести відповідні данні до державного реєстру земель.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12 жовтня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що земельна ділянка до прийняття оскаржуваного розпорядження фактично знаходилася у володінні і користуванні третьої особи і вона мала право на одержання цієї земельної ділянки у власність, а передача земельної ділянки у власність шляхом прийняття оскарженого Розпорядження № 1021-р не суперечить інтересам держави.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Розпорядження № 1021-р.В інший частині позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернулась із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06 квітня 2010 року Адміністрацією було прийнято розпорядження № 1021-р, п. 2 якого Держкомзем зобов'язано забезпечити оформлення і видачу ОСОБА_2 державного акта на право власності на земельну ділянку.
На підставі зазначеного розпорядження 06 квітня 2010 р. Держкомземом ОСОБА_2 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в СМФ ДП «Центр ДЗК» 07 травня 2010 р.
Відповідно п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Таким чином, органом владних повноважень, наділеним компетенцією щодо розпорядження землями громадської та житлової забудови на території м. Севастополя, є Рада.
В порушення вказаних норм закону Адміністрацією видано Розпорядження № 1021-р, яким третій особі передано у власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель, що розташовані за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_1.
Відповідності до ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька області, міста Київ та Севастополь.
Суд апеляційної інстанції правомірно не погодився з посиланням суду першої на правомірність прийнятого розпорядження у зв'язку з тим, що межі міста не були встановленими в порядку ст.ст. 173-176 ЗК України. Законом не передбачено, що існуючі адміністративно-територіальні утворення в системі адміністративно-територіального устрою України, існуючі межі територій адміністративно-територіальних утворень скасовуються та не мають чинності до розроблення і затвердження проектів землеустрою їх меж, прийняття Верховною Радою рішень щодо затвердження меж і територій.
Існуючі межі міста Севастополя, як адміністративно-територіальної одиниці в системі адміністративно-територіального устрою, підтверджуються рішенням виконавчого комітету Севастопольської міської Ради депутатів від 08.02.1977 р. № 3/93, а також Генеральним планом забудови міста Севастополя, затвердженим рішенням Севастопольської міської ради від 13.12.2005 р.№ 4114.
Крім того судами встановлено, що земельна ділянка була відведена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, і відповідно до норм глави 6 Земельного кодексу України відноситься до земель житлової та громадської забудови, що відповідає змісту ст. 38 Земельного кодексу України, відповідно до якої до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови
Враховуючи зазначене, спірна земельна ділянка відведена для цільового призначення - будівництва та обслуговування жилого будинку, відноситься до категорії земель жилої та громадської забудови, що підтверджує, що вона знаходиться в межах населеного пункту.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють їх на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, переглядаючи судові рішення в межах, визначених статтею 220 КАС України, судова колегія вважає висновок суду апеляційної інстанції про незаконність оскаржуваного розпорядження обґрунтованим.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 224, 230, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є Донець