08 жовтня 2014 року м. Київ К/800/54671/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
Приходько І. В.
Бухтіярової І. О. Костенка М. І.
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р.
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 р.
у справі № 820/5687/13-а
за позовом ОСОБА_4
до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
У липні 2013 року ОСОБА_4 (далі - позивач, ОСОБА_4) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Вовчанська ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування податкового зобов'язання на суму 168 240,62 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0001441730.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 р. і прийняти нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.06.2013 р. № 0001441730 на суму 168 240,62 грн.
Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до Вовчанської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області 29.12.2012 р. листом № 1442 надійшла інформація від Вовчанської міської ради Харківської області про укладені та зареєстровані договори оренди на земельні ділянки.
Так, між Вовчанською міською радою Харківської області (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі № 178 від 28.08.2012 р., предметом якого є строкове платне користування земельною ділянкою із земель житлової та громадської забудови для підприємницької діяльності загальною площею 0,7873 га, що знаходиться на території Вовчанської міської ради Харківської області по АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 6321610100:00:002:1035, орендна плата за земельну ділянку складає 144 489,23 грн. за один рік.
На підставі договору оренди землі, зареєстрованому в управлінні Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області під № 63461014001255 від 02.11.2012 р., Вовчанською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області 06.0.2013 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001441730, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку на суму 168 240,62 грн. (за 2013 р. - 144 489,23 грн.; листопад-грудень 2012 р. - 23 751,39 грн.), яке було вручено позивачу 01.07.2013 р.
Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно із пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Згідно абзацу другого пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, посилання позивача на те, що податковим органом порушено вимоги щодо оформлення податкового повідомлення-рішення та не надано розрахунку суми порушень, необґрунтовані, оскільки це не позбавляє обов'язку позивача щодо сплати коштів за договором оренди землі, а сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначена у відповідності до діючого законодавства, а саме: за 2013 рік в розмірі 144 489,23 грн., відповідно до договору оренди землі № 178 від 28.08.2012 р., за листопад-грудень 2012 року в розмірі 23 751,39 грн., у відповідності до положень статей 286, 287 Податкового кодексу України, з моменту реєстрації договору в Управлінні Держкомзему у Вовчанському районі Харківської області 02.11.2012 р.
Таким чином, податковим органом виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини третьої статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.
Беручи до уваги вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2013 р. у справі № 820/5687/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько
Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова
(підпис) М.І. Костенко