"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/33938/14
суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради (Управління), третя особа - Приватне підприємство «Неопроект», про визнання дій неправомірними, скасування наказу та свідоцтва про право власності, що переглядається за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року,
У листопаді 2012 року ПАТ «Квіти Львова» звернулося до суду з позовом до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними, скасування наказу та свідоцтва про право власності.
Зазначали, що на праві власності їм належить будівля димової труби, проте оскаржуваним наказом вирішено оформити Приватному підприємству «Неопроект» право власності на цей об'єкт нерухомості.
Посилаючись на те, що рішення суду, на підставі якого видано наказ, скасовано апеляційним судом, просили визнати нечинним та скасувати наказ Управління від 16 липня 2010 року № 1184-НЖ-С, свідоцтво про право власності № С-03978 від 16 липня 2010 року, а також визнати протиправною відмову Управління скасувати цей наказ.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2013 року позов задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано наказ Управління від 16 липня 2010 року № 1184-НЖ-С, а у задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі закрито.
У касаційній скарзі ПАТ «Квіти Львова», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що правовідносини, пов'язані з правом власності на будівлю димової труби, є предметом численних судових спорів.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відсутнє судове рішення у господарській справі між ПАТ «Квіти Львова» та ПП «Неопроект» про визнання права власності.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що право власності позивача на будівлю димової труби підтверджується наявними у справі документами, серед яких постанова Вищого господарського суду України.
Скасувавши це рішення та закривши провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що фактично йдеться про право цивільне, тому спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком апеляційного суду.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини першої цієї ж статті встановлено, що суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Колегія суддів звертає увагу на невизначеність питання щодо належності права власності на будівлю димової труби. За таких обставин, цей позов вбачається способом захисту цивільного права власності на нерухомість.
Доводи позивача щодо незаконності наказу ґрунтуються не на порушеннях, допущених суб'єктом владних повноважень або перевищенні його компетенції, а виключно на порушенні права власності.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
З викладеного вбачається, що мета, з якою заявлено цей позов не співпадає із завданнями адміністративного судочинства, оскільки позивач вважає особою, яка порушила його права, не суб'єкта владних повноважень, а іншу особу приватного права. Вирішення цього спору адміністративним судом не є можливим без з'ясування питання про належність цивільного права, що виключається в порядку адміністративного судочинства.
Тому апеляційний суд, у відповідності до вимог статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.
Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Квіти Львова» залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.В.Єрьомін
О.В.Кравцов