"07" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/32773/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Цуркана М.І. (головуючий);
Єрьоміна А.В.; Кравцова О.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними та скасування постанови та приписів, що переглядається за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року,
У грудні 2013 року ТОВ «Альянс Холдинг» звернулося до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, а також приписів про усунення порушень закону.
Зазначали, що за результатами перевірки Інспекцією направлено позивачу припис про заборону експлуатації заправної станції, у зв'язку зі здійсненням будівельних робіт без прийняття їх в експлуатацію. Постановою Інспекції до позивача застосовано штраф, передбачений другим абзацом пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», за невиконання попереднього припису, та винесено новий, яким позивача повторно зобов'язано припинити експлуатацію АЗС.
Посилаючись на те, що позивач лише орендує заправну станцію та будівельних робіт не виконував, просили визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції від 12 листопада 2013 року № 532/13/3/7/26-64/1211/02/4, а також приписи Інспекції від 1 та 30 жовтня 2013 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року позов задоволено.
У касаційній скарзі Інспекція, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами встановлено, що за результатами проведеної Інспекцією перевірки об'єкта будівництва (автозаправна станція «Shell», що знаходиться у м. Києві, по вул. Мельниченка, 1) складено акт від 30 жовтня 2013 року.
У акті зафіксовано, що ТОВ «Альянс Холдинг» використовує у господарській діяльності автозаправну станцію, експлуатація якої заборонена приписом Інспекції від 1 жовтня 2014 року.
Постановою Інспекції від 12 листопада 2013 року № 532/13/3/7/26-64/1211/02/4 до позивача застосовано штраф у розмірі 11 470 грн за невиконання цього припису.
Приписом Інспекції від 30 жовтня 2013 року позивача зобов'язано усунути порушення законодавства шляхом виконання вимог попереднього припису.
Також встановлено, що підставою для заборони експлуатації заправної станції стало виявлення Інспекцією самовільного здійснення будівельних робіт з технічного переоснащення паливнозаправних колонок та капітального ремонту фасадів.
Задовольнивши позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Інспекція не надала будь-яких доказів вчинення будівельних робіт після прийняття заправки в експлуатацію в 2000 році.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів.
Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, ТОВ «Альянс Холдинг» стверджувало, що жодних будівельних робіт на заправці не здійснювало.
Відповідно до підпунктів 9 та 11 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 посадові особи інспекцій під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право: вимагати у випадках, передбачених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій; здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.
Таким чином, Інспекція зобов'язана навести докази вчинення будівельних робіт, а вищенаведена норма Порядку свідчить про повноваження Інспекції, які дозволяють реалізувати цей обов'язок. Проте відповідач доказів здійснення будівельних робіт не надав, більш того, не пояснив, які саме роботи виконані.
Доводи касаційної скарги зводяться до констатації факту вчинення робіт з капітального ремонту фасадів та технічного переоснащення паливнозаправних колонок, дублюючи зміст акту перевірки.
За таких обставин, касаційну скаргу не можна вважати обґрунтованою, а рішення судів такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.
За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді М.І.Цуркан
А.В.Єрьомін
О.В.Кравцов