02 жовтня 2014 року м. Київ К/800/18686/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою виконавчого комітету Харківської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до виконавчого комітету Харківської міської ради про скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось до суду з позовом до виконавчого комітету Харківської міської ради про визнання протиправними так скасування пунктів 178, 179, 180 додатку до рішення від 17.10.2012 №612 "Про демонтаж спеціальних конструкцій".
Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваного рішення в частині включення до переліку конструкцій зовнішньої реклами, які підлягають демонтажу, зовнішніх конструкцій, належних позивачеві, з мотивів відсутності в них ознак зовнішньої реклами.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано пункти 178, 179, 180 додатку до рішення від 17.10.2012 №612 "Про демонтаж спеціальних конструкцій".
У поданій касаційній скарзі виконавчий комітет Харківської міської ради із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі пунктів 178, 179, 180 додатку до рішення та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.10.2012 №612 "Про демонтаж спеціальних конструкцій", якими, зокрема, комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" доручено здійснити у встановленому законом порядку демонтаж спеціальних конструкцій товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (адреса розташування пункту розповсюдження - вул. Ковпака, 30 + вул. Героїв Праці), здійснено демонтаж трьох щитів розміром 2.50 х 0.40 х1 "ЛотоМаркет".
Вказуючи на протиправність включення до переліку об'єктів зовнішньої реклами, що підлягають демонтажу, зазначених зовнішніх конструкцій, товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності пунктів 178, 179, 180 додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 17.10.2012 №612 "Про демонтаж спеціальних конструкцій". Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що зовнішні конструкції, демонтовані на підставі рішення відповідача, не є об'єктами зовнішньої реклами, оскільки охоплюються поняттям вивіски (таблички), наведеним у частині шостій статті 9 Закону України "Про рекламу".
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з частиною шостою статті 9 Закону України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про рекламу" розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Судами попередніх інстанцій із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що знаки для товарів і послуг, що використовуються позивачем згідно із свідоцтвами на знак для товарів та послуг №134897, 134898, а саме: "ЛотоМаркет. Державні лотереї " - позивачем розміщено на фасаді будинків за адресами розташування пункту розповсюдження.
Враховуючи зазначене, зважаючи на те, що у даному випадку розміщена інформація не містить закликів до придбання товару, а також враховуючи те, що вказана інформація розміщена на пункті розповсюдження, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій в частині відсутності у вказаній інформації ознак реклами, та, відповідно, вказує на обґрунтованість висновків судів щодо протиправності включення до переліку об'єктів зовнішньої реклами, що підлягають демонтажу, конструкцій із зазначенням вказаної інформації.
За вказаних обставин, позиція судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є обґрунтованою.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу виконавчого комітету Харківської міської ради відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: