01 жовтня 2014 року м. Київ К/800/23093/14
Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді: Олексієнка М.М.,
суддів: Весельської Т.Ф.,
Винокурова К.С.,
здійснивши попередній розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії направлені на розгляд звернення за касаційною скаргою позивача на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, -
У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом, відповідно до якого просив:
визнати протиправними дії ГПУ щодо неналежного розгляду його звернення від 08.10.2013 року;
зобов'язати відповідача вчинити дії, направлені на розгляд запиту і надання відповіді.
Посилався на протиправність відповідача, допущену при розгляді його вимоги.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення позову. Вказує на неналежне дослідження судами обставин справи, що призвело до ухвалення незаконних рішень.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян».
Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Аналогічне положення відображено в Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генерального прокурора України 21.06.2011 року №9 гн. Згідно пункту 5.1. цього нормативного акту звернення громадян, службових та інших осіб вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки, - не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.
Як установлено судами попередніх інстанцій, від позивача неодноразово, в тому числі 25.09., 08.10.2013 року, надходили звернення до ГПУ про вжиття заходів по відновленню порушеного права.
Зазначені звернення розглянуті у визначені законом строки та надана відповідь. Зокрема, скарга від 23.09.2013 року зареєстрована 25.09.2013 року та спрямована до прокуратури м. Києва для розгляду 30.09.2013 року. Про результати розгляду звернення від 17.09.2013 року (зареєстрованого 25.09.2013 року), запиту від 08.10.2013 року повідомлено представника заявника листом від 25.10.2013 року, тобто в межах строків, передбачених статтею 20 Закону № 393/96-ВР.
З урахуванням зазначених обставин та норм права, рішення судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованим, а доводи, викладені в касаційній скарзі - безпідставні.
У відповіді на звернення від 23.09., 08.10.2013 року вказано номер та дату його прийняття, дано пояснення на викладені факти. Повідомлялося, що попереднє звернення зареєстровано у книзі вхідної кореспонденції Генеральної прокуратури за № 19608-13 і для організації розгляду 30.09.2013 року скеровано до прокуратури м. Києва.
На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: М.М. Олексієнко
Т.Ф. Весельська
К.С. Винокуров