"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/21915/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" до Південної митниці, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури міста Одеси, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень про визначення митної вартості товару,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" звернулось до суду з позовом до Південної митниці, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, в якому просило суд:
визнати неправомірними дії Південної митниці щодо визначення митної вартості товару згідно із рішеннями про визначення митної вартості товарів від 30.01.2012 №500000003/2012/410129/2, від 09.02.2012 №500000003/2012/410200/2 та складання карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України;
визнати недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30.01.2012 №500000003/2/40065, від 09.02.2012 №500000003/2/40087, оформлені Південною митницею;
скасувати рішення Південної митниці про визначення митної вартості товарів від 30.01.2012 №500000003/2012/410129/2, від 09.02.2012 №500000003/2012/410200/2;
стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 68 996,11 грн. та суму надмірно сплаченого мита у розмірі 31361,87 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Південною митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів, що призвело до заподіяння позивачеві збитків у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 68 996,11 грн. та мита у розмірі 31361,87 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» та Компанією «Norway Pelagic AS» (Маалой, Норвегія) укладено контракт від 01.08.2011, згідно з яким Компанія «Norway Pelagic AS» поставляє товар, який зазначається у додатках до Контракту, а товариство з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» приймає зазначений товар та зобов'язується провести розрахунки з Компанією «Norway Pelagic AS».
На виконання умов контракту від 01.08.2011 позивачем на митну територію України у січні, лютому 2012 року імпортовано товар, зазначений у Додатках №2, №3 до Контракту, а саме ікру мойви заморожену.
З метою здійснення митного оформлення товару, ввезеного позивачем на виконання контракту від 01.08.2011, 30.01.2012 через декларанта до Південної митниці подано ВМД №500040606/2012/000091, згідно з якою задекларовано імпорт товару: ікра мойви заморожена (Mallotus villosus), глазурована (10%), очищена без ястикової оболонки, для промислової переробки, дата виготовлення 03.2010 року, термін придатності - 24 місяці, чиста вага нетто без первинної упаковки 18000 кг, торговельна марка - Norway Pelagic, виробник «Norway Pelagic AS», країна виробництва - Норвегія, 900 картонних коробок по 20 кг на дерев'яних палетах.
Ввезення зазначеного товару на митну територію України здійснювалось на підставі Контракту від 01.08.2011 та Додатку від 14.11.2011 №2.
Згідно з Інвойсом від 21.12.2011 №68817 вартість товару становить 3,20 дол. США за 1 кг, загальною вартістю 57600 дол. США за 18000 кг.
Митну вартість товару визначено за першим методом за ціною угоди у розмірі 478206,72 грн. із розрахунку 3,325 дол. США за 1 кг.
Також, у зв'язку із ввезенням на митну території України іншої партії товару за контрактом від 01.08.2011, 09.02.2012 через декларанта до Південної митниці подано ВМД №500040606/2012/000139, згідно з якою задекларовано імпорт товару: ікра мойви заморожена (Mallotus villosus), глазурована (10%), очищена без ястикової оболонки, для промислової переробки, дата виготовлення 03.2010 року, термін придатності - 24 місяці, чиста вага нетто без первинної упаковки 18000 кг, торговельна марка - Norway Pelagic, виробник «Norway Pelagic AS», країна виробництва - Норвегія, 999 картонних коробок по 18 кг на дерев'яних палетах.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару митним органом витребувано додаткові документи.
У зв'язку з ненаданням позивачем додаткових документів, Південною митницею прийнято рішення про визначення митної вартості товару від 30.01.2012 №50000003/2012/410129/2 та від 09.02.2012 №50000003/2012/410200/2, згідно з якими митну вартість імпортованого товару визначено на рівні 3,8383 доларів. США за 1 кг., із застосуванням другого методу визначення митної вартості.
Також Південною митницею видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30.01.2012 №500000003/2/40065 та від 09.02.2012 №500000003/2/40087, згідно з якими позивачеві в якості умов, що забезпечують пропуск товару, визначено подання нової вантажної митної декларації із врахуванням митної вартості, визначеної митним органом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з правомірності карток відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 30.01.2012 №500000003/2/40065 та від 09.02.2012 №500000003/2/40087, а також рішень про визначення митної вартості товарів від 30.01.2012 №50000003/2012/410129/2 та від 09.02.2012 №50000003/2012/410200/2, як таких, що прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.
Зазначена позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем не було надано митному органу витребуваних ним на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує на передчасність позиції судів попередніх інстанцій щодо правомірності оскаржуваних рішень, з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 266 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Відповідно до статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з положеннями частини першої статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За змістом статті 265 Митного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
У той же час, на думку колегії суддів, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.
Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Згідно з пунктами 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
Суди попередніх інстанцій в обґрунтування правомірності рішень митного органу про визначення митної вартості товарів виходили виключно з того, що декларантом не було надано додаткові документи на вимогу митного органу.
При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано, що митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, не обґрунтовано із посиланням на документи, надані декларантом, причин неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.
Так, судами попередніх інстанцій не перевірено, чи подавав позивач із самого початку усі необхідні та належні документи, які дозволяли б визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (перший методом).
Крім того, судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення не враховано, що запис про необхідність надання додаткових документів відповідно до вимог пункту 11 Порядку робиться у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості. При цьому, посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
Так, в обґрунтування судових рішень судами попередніх інстанцій зроблено посилання на листи митного органу від 02.02.2012 №8/28-02/1569 та від 14.02.2012 №8/42-02/2227, направлення яких мало місце після винесення спірних рішень про визначення митної вартості товару.
Перелік документів, які вимагались митним органом на підтвердження митної вартості товару, як і обставини, які ці документи мали підтвердити, судами попередніх інстанцій не встановлено.
За змістом пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх надання, є підставою для визначення митної вартості митним органом на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
У той же час, за змістом частини другої статті 266 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), є основним.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх надання за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.
Крім того, судами попередніх інстанцій в обґрунтування висновку про правомірність визначення митним органом митної вартості із застосування другого методу - за ціною договору щодо ідентичних товарів, не перевірено дотримання митним органом вимог, встановлених статтею 268 Митного кодексу України, а саме: вимогу щодо однаковості оцінюваних товарів за визначеним переліком ознак, ідентичність комерційних умов, на яких ввезено оцінювані товари, визначення митної вартості із застосуванням безпосередньо вартості операції (ціни договору) з ідентичними товарами тощо.
З урахуванням викладеного, зважаючи на неповноту встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що мають значення для вирішення переданого на розгляд суду публічно-правового спору, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
За приписами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2013 року скасувати.
Справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафрост" до Південної митниці, Головного управління державного казначейства України в Одеській області, за участю прокуратури міста Одеси, про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування карток відмови та рішень про визначення митної вартості товару направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: