"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/15022/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою приватного підприємства «Маркет-плюс» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року у справі за позовом Львівського обласного центру зайнятості до приватного підприємства «Маркет-плюс» про скасування акту перевірки,-
У січні 2010 року приватне підприємство «Маркет-плюс» звернулось до суду з позовом про скасування пункту 1 припису Львівського обласного центру зайнятості від 10.06.2009 року про сплату штрафних санкцій у сумі 12 500 грн. за використання праці громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6 на посаді системного адміністратора протягом 08.05.2009 - 09.05.2009 рр.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним п. 1 припису ЛОЦЗ від 10.06.2009 року щодо застосування до ПП «Маркет-Плюс» штрафних санкцій в сумі 12 500 грн. за використання праці громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6 на посаді системного адміністратора ПП «Маркет-Плюс» протягом 08.05.2009 - 09.05.2009 рр.
Натомість, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в задоволенні позовних вимог ПП «Маркет-Плюс» відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, ПП «Маркет-Плюс» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, ПП «Маркет-Плюс» 09.05.2008 року уклало трудовий контракт з громадянином Італійської Республіки ОСОБА_6, відповідно до п. 19 якого строк його дії встановлено у відповідності до строку, на який видано дозвіл на працевлаштування Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.
Витягом з наказу № 84/13 від 08.05.2008 року ЛОЦЗ та дозволом на працевлаштування № 1442 від 08.05.2008 року № 031081 підтверджується, що такий надано ПП «Маркет-Плюс» на працевлаштування громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6 на посаді системного адміністратора з 08.05.2008 року по 07.05.2009 року.
Інспекцією з контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення ЛОЦЗ було проведено перевірку щодо дотримання вимог чинного законодавства про зайнятість населення, зокрема ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» та Порядку оформлення іноземцями та особами без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні, за наслідками якої складено акт від 10.06.2009 року.
У ході перевірки було встановлено порушення ПП «Маркет-Плюс» вимог ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення», що полягало у звільненні громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6 після закінчення дії дозволу на працевлаштування (дозвіл з 08.05.2008 року по 07.05.2009 року), наказом від 09.05.2009 року № 1к з 09.05.2009 року.
За наслідками перевірки ЛОЦЗ в акті від 10.06.2009 року виніс припис, пунктом 1 якого зобов'язав підприємство сплатити штрафні санкції у сумі 12 500 грн. за використання праці громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6 на посаді системного адміністратора ПП «Маркет-Плюс» протягом 08.05.2009 - 09.05.2009 рр.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті оспорюваного припису відповідачем зроблено висновок про порушення ПП «Маркет-Плюс» вимог ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» на підставі наказу № 1К від 09.05.2009 року про звільнення ОСОБА_6 з посади системного адміністратора з 09.05.2009 року, однак не було взято до уваги наказ №2К від 09.05.2009 року, відповідно до пункту першого якого ОСОБА_6 звільнено з посади системного адміністратора з 01.05.2009 року, а пунктом другим наказ № 1К визнано недійсним у зв'язку із допущеною помилкою.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову вказав, що Львівський обласний центр зайнятості, приймаючи рішення про накладення штрафних санкцій на позивача діяв у межах та у спосіб, визначений законом, оскільки матеріалами справи підтверджено, що громадянин Італійської Республіки ОСОБА_6 дійсно звільнений після закінчення дозволу на працевлаштування.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці мають право на використання праці іноземців та осіб без громадянства на умовах трудового договору лише за наявності виданого роботодавцю державною службою зайнятості дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Порядок видачі, продовження терміну дії та анулювання дозволів на використання праці іноземців та осіб без громадянства визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі використання роботодавцем праці іноземців або осіб без громадянства на умовах трудового договору без дозволу на використання праці іноземців та осіб без громадянства державна служба зайнятості стягує з роботодавця штраф за кожну таку особу у двадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом. Порядок накладення штрафу визначається центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
У разі несплати (або відмови від сплати) протягом місяця у добровільному порядку зазначеного штрафу його стягнення провадиться в установленому законом порядку. Кошти від стягнутих штрафів спрямовуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Як вбачається з листа №12.05-09/1 від 12.05.2009 року, громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6, дійсно звільнено з посади системного адміністратора ПП «Маркет-Плюс» 09.05.2009 року, тоді як строк дії дозволу на працевлаштування закінчився 07.05.2009 року.
Крім того, вказаний лист датовано 12.05.2009 роком, тоді як Наказ №2К на який посилається позивач вже був прийнятий, а саме 11.05.2009 року.
Також, наявні розбіжності щодо нарахованого ОСОБА_6 заробітку у індивідуальних відомостях про застраховану особу із системи персоніфікованого обліку (сума нарахованого заробітку (доходу) за квітень-травень 2009 року складає 684,00 грн.) та у розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за І півріччя 2009 року (сума виплат, на які нараховуються страхові внески іноземця за II квартал 2009 року складає 707,81 грн.).
Отже, колегія судів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості висновків ЛОЦЗ щодо звільнення громадянина Італійської Республіки ОСОБА_6 з посади системного адміністратора ПП «Маркет-Плюс» саме 09.05.2009 року, тобто після закінчення відповідного дозволу на працевлаштування.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу приватного підприємства «Маркет-плюс» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: