"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/35558/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Чалого С.Я.
Гончар Л.Я.
Конюшка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Житомирі про зобов'язання вчинити дії,-
Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області звернулось з позовом в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в узгодженні з позивачем загальної суми витрат, що підлягають відшкодуванню УПФУ в Житомирському районі Житомирської області, у розмірі 92438,89 грн. за особовими справами потерпілих за липень-вересень 2011 року включно, а також просить зобов'язати вчинити дії щодо узгодження загальної суми витрат, що підлягають відшкодуванню у розмірі 92438,89 грн., включивши її в акти щомісячної звірки витрат за особами справами потерпілих за липень-вересень 2011 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, УПФУ в Житомирському районі Житомирської області звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судам норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі матеріалами, що відповідачем не прийнято до заліку за липень-вересень 2011 року включно витрати відповідно до списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Акти щомісячної звірки витрат за вказані періоди підписані з розбіжностями на суму 92438,89 грн. Зазначена сума є неприйнятою до заліку державною адресною допомогою у розмірі 86369,65 грн., виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року №265, та іншими витратами у сумі 6069,24 грн. Також встановлено, що витрати у сумі 86369,65 грн. за липень-вересень 2011 року неприйняті до заліку у зв'язку з тим, що відшкодування державної адресної допомоги не передбачено Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Таку, щодо відшкодування державної адресної допомоги, колегія суддів зазначає, що перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.
Відповідно до цієї статті Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.
При цьому, державна адресна допомога відсутня у переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом згідно із ст. 21 Закону №1105-XIV та п. 4 Порядку відшкодування.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на її виплату.
Щодо витрат з виплати пенсій по інвалідності або у зв'язку із втратою годувальника у сумі 6069,24 грн., які не приймаються відповідачем до заліку з підстав того, що отримане каліцтво певних пенсіонерів не є виробничою травмою або відсутня вина підприємства у заподіянні каліцтва, слід зазначити про таке.
Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не врегульовує спірних правовідносин, що виникли у цьому випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків має застосовуватися за відсутності спору.
У разі незгоди Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на підписання актів звірки, в судах адміністративної юрисдикції мають вирішуватися вимоги про стягнення витрат, а не вимоги про зобов'язання узгодити відповідні суми шляхом підписання актів звірки витрат.
Отже, ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ні Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не передбачений такий захист прав позивача, як зобов'язання підписати акт звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Відтак, обраний спосіб захисту (відновлення) порушеного права не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонд України в Житомирському районі Житомирської області щодо відшкодування понесених ним витрат.
За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.
Згідно з частиною першою статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: