18 вересня 2014 року м. Київ К/9991/3014/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011
у справі № 2а-3524/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синонім»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про скасування податкового повідомлення рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Синонім» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено невиїзну перевірку, за результатами якої складено акт від 18.11.2010 року № 71/35-40/30310317.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення відємною значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 44766 грн. за ІІІ квартал 2008.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000033500/0 від 03.12.2010.
В основу прийняття зазначеного рішення податковим органом було покладено висновок про відсутність реального характеру операцій з поставки підрядних робіт, здійснених на виконання договору, укладеного позивачем та ПП «БФ «ТЕН» 10.07.2008 року. Вказаний висновок ґрунтується на: факті засудження директора ПП «БФ «ТЕН» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за вироком Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15.07.2009 у справі № 1-132/2009 за частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) у зв'язку з вчиненням ним дій зі створення юридичної особи з метою незаконної діяльності незаконного переведення в готівку безготівкових коштів та ухилення від сплати податків; інформації, отриманої від контрагентів ПП «БФ «ТЕН», які не підтвердили наявності взаємовідносин з названим підприємством.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
За змістом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Суди попередніх інстанцій за наслідками дослідження первинних документів дійшли висновку про реальність виконання поставок та робіт постачальником (ПП «БФ «ТЕН») на користь позивача. Адже, як зазначили суди, факт здійснення цих операцій підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, планами виконання робіт, їх кошторисами, податковими та видатковими накладними, банківськими виписками по рахунках тощо.
Приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «ТЕН» на час виникнення спірних правовідносин перебувала в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а також знаходились на податковому обліку в податковій інспекції та мала статус платника податку на додану вартість. Записи про незнаходження цього суб'єкту господарювання за місцем реєстрації внесено в Єдиний державний реєстр після здіснення позивачем господарських операцій з цим контрагентом.
Колегія суддів зазначає, що вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15.07.2009 у справі № 1-132/2009, за яким було засуджено посадові особи ПП «БФ «ТЕН», також не може бути доказом незаконності дій позивача, фіктивності спірних поставок, позаяк останній не виступав учасником операцій, які досліджувалися у вказаній кримінальній справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 у справі № 2а-3524/11/2670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 у справі № 2а-3524/11/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко