18 вересня 2014 року м. Київ К/9991/3306/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011
у справі № 2а-3029/11/1470
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3
до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва
про скасування податкового повідомлення-рішення
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним запис про проведення державної реєстрації відповідача посилаючись на те, що підприємство було зареєстровано на особу, яка не має жодного відношення до діяльності підприємства, а саме підприємство використовувалося іншими особами з метою прикриття незаконної господарської діяльності, ухилення від сплати податків, легалізації коштів та іншого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.02.2009 позивачем укладено договір підряду з Департаментом житлово-комунального господарства з монтажу, технічного обслуговування та ремонту приладів обліку теплової енергії. Загальна сума договору складає 489598 гривень. Також позивачем 02.03.2009 укладено договір підряду з Адміністрацією Центрального району м. Миколаєва з влаштування індивідуального опалення в житлових будинках. Загальна сума договору склала 1000000 гривень.
Актом перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 04.03.2011 зазначені дії позивача кваліфіковані як порушення вимог ст.ст.3, 7, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі вищевказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000511702/0 про донарахування позивачу недоїмки з податку на додану вартість у сумі 171138 гривень та штрафу у сумі 42784,5 гривень.
Згідно з пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" обов'язковій реєстрації як платник ПДВ підлягає особа у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 тис. грн. без урахування ПДВ.
Абзацом третім п. 9.4 цього Закону України визначено: якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену пп. 2.3.1 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.
З огляду на те, що підприємець дізнається про досягнення зазначеної суми лише після закінчення відповідного місяця, то 20-й календарний день з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій для подання (надіслання) податковому органу заяви про реєстрацію минає в місяці, наступному за місяцем досягнення 300 тис. грн.
Отже, чинне податкове законодавство, встановлюючи обов'язок особи зареєструватися платником ПДВ за умови перевищення обсягу оподатковуваних операцій, не містить будь-яких особливостей або застережень в залежності від режиму оподаткування, на якому перебуває така особа. Невиконання ж такого обов'язку особою у визначений законом строк тягне застосування передбачених законом наслідків, що обумовлює правомірність донарахування позивачеві оспорюваної суми податкового зобов'язання з ПДВ.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011
у справі № 2а-3029/11/1470 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2011 у справі № 2а-3029/11/1470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко