03 жовтня 2014 року м. Київ В/800/3027/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
судді-доповідача Єрьоміна А.В.,
суддів Голяшкіна О.В.,
Донця О.Є.,
Зайця В.С.,
Леонтович К.Г.
здійснивши розгляд заяви Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" про стягнення заборгованості,
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року, у задоволенні цього позову відмовлено.
Оскаржуваною постановою Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2014 року касаційна скарга Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області задоволена.
Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2013 року скасовані.
Адміністративний позов Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" задоволено, стягнуто з Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" на користь Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 4638 гривень 79 копійок.
Державне підприємство "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" подало заяву про перегляд Верховним Судом України рішення касаційного суду.
Як на підставу здійснення перегляду, заявник посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року №1105-ХVI.
Зокрема, заявником додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2014 року у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Первомайську Луганської області до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Ремонтно-механічний завод ім.. О.І. Бахмутського" про стягнення пені у розмірі 2529 гривень 22 копійок.
У наведеній ухвалі, на думку заявника, касаційний суд по-іншому, ніж у оскаржуваній, застосував норми матеріального права, а саме зазначив, що частиною другою статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено, що за прострочення сплати страхового внеску о Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зі страхувальника стягується пеня згідно із законом. Із набранням чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведена вище норма матеріального права була скасована.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи щодо наявності підстав для допуску справи до перегляду Верховним Судом України.
Як вбачається з рішення касаційного суду, про перегляд якого йдеться, та доданої заявником ухвали Вищого адміністративного суду, у них має місце неоднакове застосування вищенаведеної норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка розглядається, касаційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості зі сплати страхових внесків (пені) у розмірі 4 638 гривень 79 копійок.
В той же час, в ухвалі, доданій заявником на підтвердження неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, суд дійшов протилежних висновків, зазначивши, що позивач не наділений повноваженнями стягувати пеню за несплату (несвоєчасну) сплату страхових внесків за спірний період, а саме з 1 квітня 2011 року по 30 вересня 2012 року, оскільки з 1 січня 2011 року норма закону, яка передбачала нарахування та стягнення пені за несплату (несвоєчасну) сплату даного виду страхування втратила чинність.
Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України таке неоднакове застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є підставою для допуску справи до перегляду Верховним Судом України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Допустити до провадження у Верховному Суді України справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області до Державного підприємства "Первомайськвугілля" в особі відокремленого підрозділу "Автобаза" про стягнення заборгованості.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: