05 жовтня 2014 року м. Київ В/800/4260/14
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Головуючого судді: Єрьоміна А.В.
суддів: Гончар Л.Я.,
Кравцова О.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Цуркана М.І.
здійснивши розгляд заяви Південної митниці Міндоходів про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Будлайн ЛТД» до Південної митниці, відділу митного посту «Білгород-Дністровський» Південної митниці Державної митної служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про часткове скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів,
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року, адміністративний позов приватного підприємства «Будлайн ЛТД» задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення відділу митного посту «Білгород-Дністровський» Південної митниці Державної митної служби України № КТ-50008000-0002-2013 від 25 січня 2013 року про визначення коду товару.
Стягнуто з Державного бюджету України в особі Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області 2 660,09 грн., сплачені приватним підприємством «Будлайн ЛТД» за митне оформлення згідно платіжного доручення № 10 від 25 січня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Будлайн ЛТД» судові витрати у сумі 61,01 грн.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 16 липня 2014 року касаційні скарги Південної митниці Міндоходів та Боровець Юлії Володимирівни - представника Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишені без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 5 червня 2013 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2013 року - без змін.
Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою Вищого адміністративного суду України, Південна митниця Міндоходів звернулась до Вищого адміністративного суду України із заявою про її перегляд Верховним Судом України.
Згідно статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 КАС України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Відповідно приписів статті 237 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Як на підставу здійснення перегляду, заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Митного кодексу України, Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, наведених у Митному тарифі України, затвердженому Законом України від 5 квітня 2001 року № 2371-ІІІ, Пояснень до УКТЗЕД, затверджених наказом Державної митної служби України від 30 грудня 2010 року № 1561, Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці.
В обґрунтування своїх вимог додає копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року № К/800/46854/13, копію постанови Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2013 року № К/9991/57082/12, копію постанови Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2013 року № К/9991/86971/13, та копію постанови Вищого адміністративного суду від 6 вересня 2012 року №УК/9991/39593/12, у яких, на його думку, норми матеріального права застосовано інакше, ніж у даній справі.
Між тим, відповідно до положень статті 237 КАС України, заява про перегляд судового рішення може бути подана виключно за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень, спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Зокрема, така складова як подібність правовідносин, означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, як то об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (наприклад часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). У той же час, зміст правовідносин визначається обставинами кожної конкретної справи.
Зі змісту рішень судів касаційної інстанції, наведених заявником як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права, вбачається, що зміст правовідносин, які у них розглядалися, відмінний від того, який є у даній справі.
Приписи статті 237 КАС України визначають виключними мотивами подання заяви про перегляд судових рішень неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень саме у подібних правовідносинах.
У той же час, як вбачається зі змісту поданої заяви та доданих як приклад неоднакового застосування судами норм матеріального права рішень Вищого адміністративного суду України, неоднакове застосування судами норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє.
Зважаючи на викладене, підстав для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі немає.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом приватного підприємства «Будлайн ЛТД» до Південної митниці, відділу митного посту «Білгород-Дністровський» Південної митниці Державної митної служби України, головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про часткове скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: