23 вересня 2014 року м. Київ К/800/49041/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М. вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Одеський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року, якими в позові відмовлено.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового.
Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтовані, тому підстав для відкриття касаційного провадження немає. Тотожність правової позиції в застосуванні норм матеріального права висловлена у судовому рішенні Верховного Суду України від 15 липня 2014 року (Справа № 21-234а14), ухваленого за результатами розгляду заяви про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яке відповідно до положень статті 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх судів. У вказаній постанові Верховного Суду України зазначається, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена наказом №595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин (здійснення польотів у конкретному місці), її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути підставою для перерахунку пенсії військовослужбовцям згідно з частиною третьою статті 63 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа Одеський обласний військовий комісаріат про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Олексієнко