"18" вересня 2014 р. м. Київ К/9991/2113/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Волошин В.М.
за участю представників згідно журналу судового засідання від 18.09.2014 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кнауф Гіпс Донбас" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011
у справі № 2а/15106/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Кнауф Гіпс Донбас"
до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької
області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -
рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю „Кнауф Гіпс Донбас" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання утриматись від вчинення дій, направлених на порушення прав на звільнення від оподаткування податком на прибуток на суму прибутку, отриманого від реалізації інвестиційного проекту.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.
В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна невиїзна камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток за 2007рік та складено акт № 1418/1540/31279540 від 17.06.2008.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002461540/0 від 01.07.2008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 833174 грн.: основний платіж 793499 грн., штрафні (фінансові) санкції 39675 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.16.4, п. 16.15 ст.16 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 3.1 п. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143, заповнення суми по коду рядка 10 "Прибуток звільнений від оподаткування" на підставі Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області".
Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з протокольним рішенням № 9 від 26.12.2003 засідання Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційного діяльності в Донецькій області було погоджено інвестиційний проект ТОВ „Кнауф Гіпс Київ" - "Модернізація-існуючого та здійснення нових виробництв ЗАТ „Деконський гіпс" на суму - 36,32 млн. дол. США.
У зв'язку з перетворенням ЗАТ „Деконський гіпс" на ТОВ „Кнауф Гіпс Донбас", що підтверджується п. 1.2 Статуту позивача, ТОВ „Кнауф Гіпс Донбас" відбулося правонаступництво з усіх прав та обов'язків до останнього, у тому числі і за інвестиційним проектом.
Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області на засіданні № 6 від 26.12.2003 позивачу було видано Свідоцтво № 47/1-2003 від 26.12.2003 про схвалення інвестиційного проекту та укладено з Артемівською міською радою Типовий договір від 26.12.2003 на реалізацію інвестиційного проекту „Модернізація існуючого та створення нових виробництв на ЗАТ „Деконський гіпс" на території пріоритетного розвитку в спеціальній (вільній) економічній зоні.
Додатковим угодами №№ 1, 2 контракту, укладеними відповідно до протокольних рішень Ради з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області № 10 від 12.08.2004 та № 38 від 23.12.2004, сторони уточнили строки реалізації інвестиційного проекту в частині освоєння виробництва гіпсокартонних плит, а також об'єми та строки відрахувань до бюджету.
Відповідно до додаткових угод, позивач зобов'язувався на власний ризик та за власні кошти забезпечити реалізацію вищевказаного інвестиційного проекту, а Артемівська міська рада - утворити умови для реалізації інвестиційного проекту строком до 31.12.2012.
У пункті 2 зазначеного контракту для ТОВ „Кнауф Гіпс Донбас" були передбачені пільги, якими позивач мав право користуватися під час реалізації інвестиційного проекту, зокрема, звільнення від оподаткування прибутку на три роки, починаючи з моменту отримання першого прибутку, який одержано від реалізації інвестиційного проекту; оподаткування прибутку в наступні три роки за ставкою 50 відсотків від діючої ставки оподаткування.
25.03.2005 Верховною Радою України прийнято Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів", яким було внесено зміни до деяких законодавчих актів, якими встановлювались пільги зі сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) для окремих категорій суб'єктів господарської діяльності, зокрема, виключено статтю 14 Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області", та абз.7 п. 22.5 ст. 22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 набрав чинності з 31.03.2005 та не був визнаний неконституційним.
За приписами Закону підприємства, створені за участю іноземних інвестицій підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.
Таким чином, наведеними законодавчими актами припинено пільговий режим оподаткування для підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх внесення.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
За чинним законодавством, в тому числі згідно з Законами України „Про оподаткування прибутку підприємств", „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" затверджені ДПА України форма декларації (з додатками), в тому числі встановлені ними методики визначення відповідних показників, є обов'язковими для всіх платників податків в Україні.
Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III визначено випадки, в яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.
Серед них, зокрема, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).
Підпунктом 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III визначено випадки, в яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків. Серед них, зокрема, контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (пп. «в» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-III).
Під терміном "методологічна помилка" слід розуміти помилку, якої припустився платник податків при складанні декларації, що полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до пп. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у пп. "в" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону.
Таким чином при складанні податкової звітності, яка подається платником податків до податкового органу, то вона підлягає обробці з метою виявлення помилок та перевірки достовірності заявлених в ній даних.
У ході перевірки (обробки) можуть бути виявлені арифметичні або методологічні помилки.
При виявленні у поданій платником податків декларації помилок, що призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання, оформлюється акт про результати проведення перевірки податкової звітності, в яких зазначаються рядки декларації, в яких платником податку допущені арифметичні помилки, а також надається стислий опис методологічних помилок.
Крім того, в акті зазначається сума податкового зобов'язання, обчислена платником податку самостійно в податковій декларації, та сума податкового зобов'язання, визначена самостійно податковим органом після виправлення допущених таким платником податку помилок на підставі ч. "в" пп. 4.2.2 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
При цьому податковий орган не зобов'язаний доводити платнику податку в судовому чи будь-якому іншому порядку, що нарахування, здійснене податковим органом у зв'язку із допущенням таким платником податку арифметичних та/або методологічних помилок у податковій декларації, є правомірним.
У разі незгоди платника податку з таким нарахуванням у нього залишається на підставі підпункту 4.2.3 Закону право судового або адміністративного оскарження податкового зобов'язання, нарахованого йому податковим органом».
Складений акт є підставою для винесення керівником податкового органу або його заступником рішення, в якому зазначається сума донарахованих податкових зобов'язань та сума штрафу, обчисленого відповідно до пп. 17.1.4 Закону.
Про винесене рішення податковий орган письмово повідомляє платника податку.
Таким чином, відповідачем камеральна перевірка проводилась виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.
Також, у позивача були відсутні правові підстави для декларування у 2007 році пільги на підставі Закону України „Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області".
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кнауф Гіпс Донбас" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011 у справі № 2а/15106/08 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кнауф Гіпс Донбас" залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.11.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.12.2011 у справі № 2а/15106/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко