11 вересня 2014 року м. Київ К/9991/3833/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011
у справі № 2а-8558/10/0670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД»
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області
про скасування податкового повідомлення-рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Успот ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Успот ЛТД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2010 року у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось у березні 2010, за результатами якої складено акт № 331/23-3/20072763 від 30.06.2011.
Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, що полягало у завищенні суми 17 627 грн. бюджетного відшкодування за квітень 2010 року (у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних періодів), яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в березні 2010 року.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 01.12.2010 № 0000052301/2, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 17627 грн. за квітень 2010.
Підставою для винесення спірного рішення фіскальним органом слугувало те, що позивачем сформований податковий кредит за березень 2010р. за рахунок включення до складу ПДВ згідно податкових накладних, виписаних у інших податкових періодах: за грудень 2009 р. на суму ПДВ - 4252,38 грн. та за січень 2010 р. на суму ПДВ - 13375 грн.
Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Факт наявності належно оформлених податкових накладних, на підставі яких було сформовано податковий кредит квітні 2010 року, не оспорюється.
Аналіз наведених правових норм свідчить, що Закон „Про податок на додану вартість" не обмежує право платника на включення до податкового кредиту, сум податку, що підтверджуються податковими накладними, які отримані після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (послуг), а суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані з урахуванням строків давності, визначених ст. 15 Закону України від 21.12.2000 № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Отже, враховуючи пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість", згідно якого підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку, податковими накладними чи митними деклараціями, факт включення позивачем до податкового кредиту звітного періоду суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, а також аналізуючи пп. 7.2.6 зазначеного Закону, згідно якого подання заяви зі скаргою на постачальника є виключним правом, а не обов'язком покупця, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про протиправність визначення податкового зобов'язання з ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ звітного періоду по податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача у минулих податкових періодах.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а-8558/10/0670 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 у справі № 2а-8558/10/0670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко