11 вересня 2014 року м. Київ К/9991/85777/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011
у справі № 2а-1670/4228/11
за позовом Приватного підприємства "Техмаш - 2008"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними
Приватного підприємства "Техмаш - 2008" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена перевірку ПП "Техмаш 2008" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Младен Груп ЛТД" за період з 01.06.2009 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 03.11.2010 року № 10475/23-6/35926590.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 5310,00 грн.
На підставі вищезазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001092305/0, яким ПП "Техмаш 2008"визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 965,00 грн.
Фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Младен Груп ЛТД» за нікчемним правочином.
В червні 2009 року між позивачем та ТОВ "Младен Груп ЛТД"укладено договір купівлі-продажу товарів у кількості та асортименті відповідно до накладних на загальну суму 25488,32 грн. Розрахунки між сторонами проводились безготівковим шляхом.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 ст. 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Згідно із нормою абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі не дозволяється (п.5.10 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що витрати позивача понесені в рамках здійснення господарської діяльності з ТОВ "Младен Груп ЛТД" є документально підтвердженими, використання придбаних товарно-матеріальних цінностей підприємством у власній господарській діяльності доведено.
Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що встановлення факту незнаходження контрагента за місцем реєстрації та недостатність у нього трудових, виробничих або інших ресурсів не є обставинами, які самі по собі позбавляють правового значення виданих контрагентом підприємства податкових накладних, що виключає відповідальність платника податків (позивача).
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі № 2а-1670/4228/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві відхилити.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2011 у справі № 2а-1670/4228/11 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко