17 вересня 2014 року К/800/48097/14
суддя Вищого адміністративного суду України Амєлін С.Є., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року в справі за його позовом до Президента України, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконними Указів Президента України,
10 вересня 2014 року, з пропуском встановленого законом строку, позивач подав касаційну скаргу й просив поновити процесуальний строк, посилаючись на те, що через відсутність копії рішення суду апеляційної інстанції не було можливим вчасно реалізувати право на його оскарження.
Судом апеляційної інстанції справу розглянуто 10 червня 2010 року. Повний текст судового рішення виготовлено 15 червня 2010 року.
У обґрунтування причин пропуску процесуального строку позивач зазначав, що після неодноразових звернень про видачу судового рішення, копія ухвали апеляційного суду була направлена на його адресу лише 02 вересня 2014 року з окружного суду.
Відповідно до частини 2 статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає порядок і строки касаційного оскарження, касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Виходячи з того, що позивач був позбавлений можливості вчасно ознайомитися з текстом оскаржуваного рішення та виготовити касаційну скаргу, приходжу до висновку про те, що підстави пропуску строку касаційного оскарження слід визнати поважними.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року, відмовлено в задоволенні позову, оскільки оскаржуваними Указами Президента України не порушено прав позивача на свободу совісті та віросповідання.
З оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухваленні, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли бути підставою для скасування чи зміни ухвалених судових рішень, відсутні такі підстави і в обґрунтуванні касаційної скарги.
З огляду на наведені обставини, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Підстави пропуску ОСОБА_1 строку касаційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року визнати поважними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2010 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Вищого адміністративного суду України С.Є. Амєлін