08 жовтня 2014 року Справа № 927/572/14
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Студенця В.І.,
розглянувши
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"ТерраТарсаУкраїна"
на рішення господарського суду Чернігівської області від
27.06.2014 р. та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 13.08.2014 р.
у справі № 927/572/14 господарського суду Чернігівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"ТерраТарсаУкраїна"
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю "Дружба-Нова"
про стягнення 19 000,00 грн.
за участю представників:
ТОВ "ТерраТарсаУкраїна" - не з'явилися;
СТОВ "Дружба-Нова" - не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТерраТарсаУкраїна" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Нова" 19 000,00 грн. в рахунок повернення попередньої оплати на підставі ст. 1212 ЦК України.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що перерахував відповідачу в якості авансу 19 000,00 грн. в рахунок оплати робіт, замовлених за договором № 04/19-7 від 19.04.2013 р., однак, відповідач не надав доказів використання авансу (т.1 а.с.2-3).
Відповідач у справі - СТОВ "Дружба-Нова" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на часткове виконання ним передбачених договором робіт (т.1 а.с.63-66).
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 27.06.2014 р. у задоволенні позову відмовлено повністю (т.1 а.с.120-123).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що твердження позивача про застосування до спірних відносин ст. 1212 ЦК України є помилковими, оскільки спірна сума коштів була перерахована позивачем в складі авансового платежу саме на підставі та в межах чинного договору, а отже кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.
.Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р. рішення господарського суду Чернігівської області від 27.06.2014 р. залишено без змін (т.1 а.с.153-158).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального права (т.2 а.с.3-6).
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача, визначений ст. 1212 ЦК України, повернути грошові кошти у розмірі 19 000,00 грн., отримані ним від позивача без достатніх на те підстав.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл.83 ЦК України.
Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч.2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що до предмету доказування у даній справі входить встановлення наступних обставин: чи набув відповідне майно відповідач за рахунок позивача; чи є для цього підстави.
Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.
19.04.2013 р. між сторонами у справі укладено договір № 04/19-7, відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, виконавець (відповідач) приймає на себе зобов'язання виконати за плату роботи з випробування ефективності застосування добрив замовника в умовах польового виробничого експерименту на культурах та за схемою, визначеною програмою випробувань (п. 1.1.).
Суди дійшли правильного висновку про те, що спірний договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, в силу ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу; договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Виконавець приступає до виконання робіт за договором після здійснення замовником передоплати у розмірі 50 % від загальної вартості договору та надання добрив для досліджень у необхідній кількості відповідно до програми досліджень (п. 2.3.).
Остаточний розрахунок у розмірі 50 % від загальної вартості договору замовник зобов'язаний здійснити протягом 5 банківських днів після закінчення виконання робіт на підставі рахунка виконавця (п. 2.4.).
Результати виконаних робіт за цим договором передаються замовнику у вигляді документально оформленого звіту про випробування та за запитом замовника протоколів випробувань (п. 1.2. договору).
Пунктом 3.4. договору передбачено, що за результатами проведених робіт замовнику у паперовому вигляді передається звіт про проведення випробувань, протоколи випробувань, що друкуються українською мовою і завірені підписом і печаткою виконавця, додатково замовнику передаються виконавцем електронні варіанти зазначених документів та фотоматеріали реєстрації етапів виконаних випробувань.
Відповідно до пункту 9.1. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками, термін дії договору - до 31.12.2013 р.
Судами встановлено, що 22.04.2013 р. сторонами складений акт приймання-передачі, згідно з яким добрива замовником передані, а виконавцем прийняті повністю відповідно до умов договору № 04/19-7 від 19.04.2013 р., зауважень до якості і кількості добрив немає.
22.05.2013 р. згідно платіжного доручення № 259 позивач перерахував відповідачеві 19 000,00 грн. в якості часткової оплати по договору.
Враховуючи наведене та, зважаючи на п. 2.3.договору, у відповідача виник обов'язок приступити до виконання робіт.
Згідно зі ст.846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду; якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Договором погоджено, що порядок виконання робіт, методичні аспекти та терміни виконання робіт визначені у програмі випробувань, яка розроблена виконавцем та погоджена замовником (п. 1.4.).
Виконавець виконує роботи за договором протягом періоду, зазначеного у програмі випробувань, та надає звіт про виконання протягом 20 днів після обліку урожайності культури на ділянках випробувань (п. 2.5.).
Зважаючи на викладені умови договору, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що доказом виконання робіт відповідачем є складання звіту про проведення випробувань, протоколів випробувань (п.п. 1.2, 3.4.). Згідно з п. 2.5. договору звіт про виконання відповідач мав надати протягом 20 днів після обліку урожайності культури на ділянках випробувань (відповідно до п.1.2. протоколи випробувань надаються за запитом замовника).
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 3.5. договору передбачено, що по закінченню проведення робіт за цим договором виконавець надає замовнику повідомлення про завершення робіт. Такого документу до матеріалів справи не надано.
Відповідачем наданий витяг із журналу реєстрації вихідної кореспонденції, де 24.09.2013 р. зареєстрований супровідний лист зі звітами та актами виконаних робіт на адресу ТОВ "ТерраТарса Україна". Проте, як правильно встановлено судами, реєстрація на підприємстві не може бути доказом відправлення кореспонденції та її одержання.
Відповідачем також надані докази направлення ним лише 06.05.2014 р. позивачеві листа від 06.05.2014 р. № 06/05-02, звітів про випробування ефективності застосування мікродобрив, акту №23/09-001 від 23.09.2013 здачі-прийняття робіт (наданих послуг).
Отже, як встановлено судами, відповідачем не доведено належного виконання свого обов'язку за договором.
Встановивши факт невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором, суди дійшли висновку про те, що положення ст. 1212 ЦК України не можуть застосовуватися як підстава для повернення авансового платежу, сплаченого за виконані за договором роботи.
Такий висновок є правильним.
Так, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача коштів, одержаних в якості передоплати, у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (стаття 1212 ЦК України), оскільки підстава для їх отримання відпала.
Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Вищезазначене дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжує такі юридичні факти як: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Оскільки між сторонами був укладений договір підряду, а кошти, які замовник просить стягнути з виконавця, отримані останнім на підставі цього договору, то такі кошти набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.
Такий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 17.06.2014 р. за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.04.2013 р. у справі №13/096-12.
Правову позицію про те, що кошти, які отримано як оплату виконаних за договором робіт не можна витребувати відповідно до положень статті 1212 ЦК України викладено у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 року у справі № 5006/18/13/2012.
Стосовно твердження позивача про припинення з 01.01.2014 р. господарських зобов'язань, що виникли з договору, у зв'язку із закінченням строку дії договору, судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визначено що підстави припинення зобов'язань викладені в Главі 50 ЦК України.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Ні договором, ні законом не передбачено, що закінчення строку дії договору припиняє зобов'язання.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Чернігівської області від 27.06.2014 р., немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р. у справі № 927/572/14 господарського суду Чернігівської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТерраТарсаУкраїна" - без задоволення.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Студенець В.І.