Справа № 468/1372/14-ц
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
іменем У К Р А Ї Н И
(заочне )
09.10.2014 року Баштанський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого по справі судді Копейка Т.О.
при секретарі Медведєву Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору дарування недійсним.
На обґрунтування вимог в позовній заяві зазначив, що з 30.08.1964р. по 23.09.2008р. він перебував у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_3. Шлюб між ними було припинено у зв'язку зі смертю дружини. Під час шлюбу 21.07.1992 року ними придбано житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, який 21.07.1992 року був посвідчений нотаріально та зареєстрований Баштанським РБТІ 18.08.1992 року. ЇХ частки в пільній сумісній власності на будинок, як подружжя, є рівними.
30 січня 2007 року, ще за життя дружини, він подарував вищевказаний житловий будинок ОСОБА_2 Договір дарування посвідчений нотаріально.
До теперішнього часу ОСОБА_2 не здійснила державну реєстрацію права власності на зазначений житловий будинок, а тому це майно значиться зареєстрованим на праві власності за позивачем. При цьому він продовжую проживати у вказаному будинку, сплачуючи комунальні послуги та податок на землю.
25 листопада 2009 року позивач здійснив приватизацію земельної ділянки, площею 0,1000 га, що розташована в АДРЕСА_1 біля житлового будинку, яка використовується для будівництва і обслуговування цього ж будинку, господарських будівель, споруд та присадибної ділянки та належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 21 грудня 2009 року.
ОСОБА_2, яка доводиться йому дочкою, під час укладання договору дарування обіцяла доглядати його, але своєї обіцянки не виконала, позивача не відвідує, ніякої допомоги йому не надає. В грудні 2013 року відповідач заявила, що має намір продати житловий будинок, який він їй подарував та запропонувала йому звільнити житлову площу, але він відмовився.
На його думку, договір дарування, між ним та відповідачем, укладено з порушенням, зокрема без письмової згоди дружини, яка на той час була жива, на відчуження частини будинку.
Вважає, що після смерті дружини відкрилася спадщина на ? частину вищевказаного житлового будинку, яку він успадкував за законом як спадкоємець першої черги.
На підставі викладеного просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку та зобов'язати відповідача повернути йому в натурі житловий будинок ринковою вартістю 54 890 грн..
В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали частково, просили визнати недійсним договір дарування спірного житлового будинку від 30 січня 2007 року в частині дарування 1/2 його частини, оскільки вважають, що відчуження відбулось без згоди ОСОБА_3 ( дружини відповідача).
Відповідач до суду не з'явилася. Про причини неявки суд не повідомила. Про день, час та місце розгляду справи відповідно до п.5 ст. 74 ЦПК України вважається повідомленою вчасно та належним чином.
Вислухав пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступного:
В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 30.08.1964 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданого 26.09.2008 року відділом РАЦС Баштанського РУЮ, про що зроблено відповідний актовий запис №154.
Під час шлюбу, 21.07.1992 року, позивачем було придбано у «Племрепродуктор» «Прогрес» житловий будинок, з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу 21.07.1992 року було посвідчено державним нотаріусом першої Миколаївської держаної нотаріальної контори.
30.01.2007 року, позивач подарував спірний будинок ОСОБА_2, яка доводиться йому дочкою. Відчуження спірного житлового будинку позивачем було здійснено за згодою ОСОБА_3.( як співвласника будинку), про що свідчить її заява від 30.01.2007 року, що міститься в матеріалах договору дарування.
Згідно ст. 65 СК України дружина та чоловік можуть розпоряджатися майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Ст.203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Укладений 30.01.2007 року договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 вчинений відповідно до вимог чинного законодавства.
Сторони договору мали належний обсяг цивільної дієздатності, необхідний для вчинення вищевказаного договору дарування. Волевиявлення учасників договору було вільним, відповідало їх внутрішній волі.
Договір вчинений у передбаченій законодавством письмовій формі та посвідчений нотаріально ( ч.2 ст.719 ЦК України ), що відповідає ч. 4 ст. 203 ЦК України відповідно до якої правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. В матеріалах до договору дарування наявна посвідчена нотаріально згода ОСОБА_3 на відчуження житлового будинку, шляхом дарування ОСОБА_2.
Стаття 204 ЦК України визначає презумпцію правомірності правочину, тобто, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсність договору дарування від 30.01.2007 року прямо не встановлена законом.
Відповідно до ч.3 ст.10, ст.60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу, а згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 728 ЦК України до вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Оформлення позивачем права власності на земельну ділянку, що розташована під спірним житловим будинком в грудні 2009 року, не впливає на дійсність договору дарування спірного житлового будинку.
Зазначене є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 10,11,30, 60, 212, 214 - 218, 224-226 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 30.01.2007 року, недійсним - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Баштанський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку, шляхом подання в десятиденний строк з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, апеляційної скарги.
Суддя :