ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 вересня 2014 року № 826/12536/14
о 11 год. 52 хв.
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А, при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант»
до третя особа Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Донсбит»
про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
від позивача Галецька Н.Г., Дерв'янко С.Ю.,
від відповідача Бондар І.П.,
від третьої особи Голубєв О.В.,
встановив:
Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (далі - позивач, ТОВ «БК «Адамант») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Донсбит» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0003452201.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Мнідоходів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 01.08.2014 №1853/26-53-22-01-21/36972558 щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Донсбит» прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0003452201, яке позивач вважає необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.
У судовому засіданні представники позивача надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0003452201. Так, відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Донсбит».
У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник третьої особи підтримав позицію позивача та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходив з наступного.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 23.03.2010 №10671020000015167, ідентифікаційний код юридичної особи 36972558, про що свідчить виписка з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На час розгляду справи позивача зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.04.2010, індивідуальний податковий номер - 369725526530, відповідно до відомостей з реєстру платників ПДВ на офіційному сайті Міністерства доходів і зборів України.
Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БК «Адамант» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Донсбит» за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 та складено акт перевірки від 01.08.2014 №1853/26-53-22-01-21/36972558.
Відповідно до висновків акту перевіркою встановлено порушення:
- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 149979,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 18.08.2014 №0003452201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 224968,50 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 149979,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 74989,50 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Як вбачається із акту перевірки Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві висновки щодо порушення позивачем приписів Податкового кодексу України зроблено з огляду на встановлення здійснення операцій між ТОВ «БК «Адамант» та ТОВ «Донсбит» з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності факту реальності господарських операцій.
Між ТОВ «БК «Адамант» (замовник) та ТОВ «Донсбит» (підрядник) укладено договір підряду від 08.01.2014 №08/01-ЕР/14, відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик забезпечити виконання електромонтажних робіт системи електропостачання будівельних машин, що використовуються на об'єкті торгівлі та громадського харчування по вул. Вишняківській 6-8 у м. Києві у порядку та строки, які визначені даним договором, а замовник - прийняти та оплатити належно та в строки виконані підрядником роботи. (т.1 а.с.163)
Також між сторонами укладено договір підряду від 03.12.2013 №03/12/13, відповідно до якого виконавець (ТОВ «Донсбит») зобов'язується на свій ризик забезпечити виконання електромонтажних робіт зовнішнього електропостачання будівельних механізмів по спорудженню об'єкту торгівлі та громадського харчування по вул. Вишняківській 6-8 у м. Києві (тимчасове електропостачання) у порядку та строки, які визначені даним договором, а замовник - прийняти та оплатити їх. (т.1 а.с.167)
До договору надана договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість ресурсів до локального кошторису.
Крім цього, між сторонами укладено договір підряду від 03.01.2014 №03/01-БМР/14, відповідно до якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати і передати замовнику будівельно-монтажні роботи на об'єкті торгівлі і громадського харчування по вул. Вишняківській 6-8 у Дарницькому р-ні м. Києва, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити належно виконані підрядником роботи.
До цього договору надано додаток до нього №1, договірна ціна, локальний кошторис, підсумкова відомість до локального кошторису, відомість ресурсів витрат замовника.
Також, до матеріалів справи надано податкові накладні.
Розрахунок проводився у безготівковій формі та здійснився тільки за договором від 08.01.2014 №08/01-ЕР/14.
Відповідачем на спростування реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та спірним контрагентом, вказано на те, що за виконані послуги за січень 2014 року сторонами не проведено розрахунку. Крім цього, згідно АІС «Податковий блок» до ДПІ у Київському р-ні м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області було подано «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства за 2013 рік» ТОВ «Донсбит» за №9089924341 від 07.02.2014. За даними фінансового звіту крім статутного капіталу, який складає 1500 грн., на підприємстві відсутні оборотні та необоротні активи, а саме: основні засоби, довгострокові біологічні активи, довгострокові фінансові інвестиції, виробничі запаси, поточні біологічні активи, готова продукція, поточні фінансові інвестиції. За даними штатного розпису кількість працівників на ТОВ «Донсбит» складає 2 особи. Згідно проведеного аналізу податкової звітності встановлено, що у ТОВ «Донсбит» відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, складські та торгівельні приміщення, транспорт, торгівельне обладнання та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.
Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпорт товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Отже, суд звертає увагу, що розрахунок було здійснено не у повному обсязі, а саме сплату здійснено тільки за договором від 08.01.2014 №№08/01-ЕР/14.
До того ж, для висновків щодо нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Донсбит» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку можуть свідчити факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.
Отже, суд звертає увагу, що податковим органом встановлено, що ТОВ «Донсбит» декларує податковий кредит та не декларує податкові зобов'язання по взаємовідносинам із позивачем.
Крім цього, до суду не надано пояснень з належними доказами щодо доцільності залучення спірного контрагенту.
У судовому засіданні з'ясовано, що послуги для позивача ТОВ "Донсбит" не надав, в свою чергу залучив ТОВ "Донбастрансбуд". (т.1 а.с.231, 254)
Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).
Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Суд погоджується з думкою відповідача, що належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами і доповненнями) необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ.
Підсумовуючи викладене, враховуючи, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, зважаючи на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, з огляду на те, що ТОВ «БК «Адамант» не доведено реальності господарських операцій по взаємовідносинам із спірним контрагентом, зважаючи на доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру господарських операцій з вказаним контрагентом, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, правомірність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.08.2014 №0003452201.
За вказаних обставин, суд вказує на відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Адамант» (адреса: 04210, пр.-т Г. Сталінграда №4, корпус №3 літера «А», код ЄДРПОУ 36972558) витрати по сплаті судового збору у розмірі 4049 (чотирьох тисяч сорока дев'яти) грн. 40 коп.
Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 22 вересня 2014 року.
Постанову у повному обсязі складено 26 вересня 2014 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 цього Кодексу.
Суддя О.А. Соколова