Номер провадження: 22-ц/785/7602/14
Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.
Доповідач Дрішлюк А. І.
Категорія::30
22.09.2014 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Доценко Л.І., Процик М.В.,
при секретарі судового засідання Добряк Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, витрат на проведення експертизи та судових витрат, -
До Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 49 858 грн., моральної шкоди у розмирі 7 000 грн., витрат на проведення експертизи у розмірі 1 014,12 грн. та судових витрат. Свої вимоги позивач обґрунтовав тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Відповідач мешкає в цьому ж будинку в квартирі № 2 (колишня № 6), яка розташована над його квартирою. 29.06.2008 року внаслідок недбалого користування відповідачем системою водопостачання в його квартирі трапилося залиття, особливо у кухні, про що комісією ділянки № 10 КП «ЖКС «Фонтанський» було складено відповідний акт в якому зазначено, що залиття сталося з вини мешканців квартири відповідача, який є її власником. В результаті вказаного залиття його квартирі завдана значна матеріальна шкода, зруйнований ремонт, виникла потреба у відновлювальному ремонті. Відповідач не бажає відшкодовувати шкоду. Неправомірні дії відповідача йому та його сім'ї нанесли також і моральну шкоду та страждання. Відповідач продовжує заливати його квартиру, на прохання відшкодувати шкоду реагує неадекватно.
Останнім рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року було частково задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, витрат на проведення експертизи та судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду за залиття квартири у розмірі 49 858 гривень та судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 1 014 гривень 12 копійок, що разом становить 50 872 гривні 12 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5 000 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмирі 558 гривень 58 копійок. В іншій частині позовних вимог було відмовлено (а.с. 141-142).
18.07.2014 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. В обґрунтування апеляційної скарги посилався на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, які суд вважав встановленими. Зокрема, посилався на те, що суд двічі задовольнив позовні вимоги на підставі того, що залиття відбулося з квартири апелянта, при цьому в основу було покладено акт дільниці №10 КП «ЖКС «Фонтанський» від 29.07.2008 року. Апелянт зі змістом цього акту, в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, не був ознайомлений. Крім цього суд посилався на висновок експерта №19340 від 17.02.2009 року, як на доказ того, що залиття сталося з вини апелянта. Але при цьому експерт не виходив на місце, не проводив обстеження квартири апелянта, тому апелянт вважає, що для встановлення дійсної причини залиття потрібне дослідження кваліфікованого експерта. Також апелянт посилався на те, що в зв'язку з тим, що його не було належним чином повідомлено про дату судового засідання, в нього не було можливості надати суду лист Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області №31/17-вх.М-962 від 25.03.2014 року, відповідно до якого матеріали звернень за 2008 рік були знищені, тому єдиною можливістю для апелянта підтвердити, що пограбування його квартири відбулося в день залиття квартири позивача - це допитати свідків на стадії апеляційного оскарження (а.с.146-148).
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Відповідачем також було подано клопотання про забезпечення доказів шляхом виклику для допиту свідка. При цьому колегія суддів відхилила клопотання відповідача про виклик свідка, оскільки його допит, як засіб забезпечення доказів, повинен був здійснений в суді першої інстанції, а вирішення цього питання на стадії апеляційного провадження здійснюється тільки за наявності підстав передбачених ЦПК України. Крім того, з врахуванням предмету доведення та презумпцій, вказаний доказ при заявленому його обґрунтуванні, не можна вважати відносним до предмету доведення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення учасників провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року залишенню без змін, виходячи з наступного.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що майну позивача внаслідок затоплення його квартири з квартири відповідача була завдана матеріальна шкода. При цьому факт залиття квартири підтверджується актом комісії ділянки № 10 КП «ЖКС «Фонтанський» від 29.07.2008 року (а.с.5), а також висновком судової будівельно-технічної експертизи № 19340 від 17.02.2009 року, яка, крім того ж, визначила розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди (а.с.35-38).
Колегія суддів погоджується з такими висновком суду першої інстанції та оцінці наданої ним зібраним по справі доказів. Відхиляючи довід апелянта щодо необґрунтованості судового рішення колегія суддів зауважує, що згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому ч. 2 вказаної статі встановлена презумпція вини заподіювача шкоди, яку він повинен спростувати. Факт залиття квартири, наявність шкоди та її розмір доведені позивачем належними та допустимими доказами, які не спростовані іншими доказами, обов'язок надання яких покладається на відповідача виходячи з змагальності процесу (ст. 11 ЦПК України). При цьому колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо неналежності доказів наданих позивачем, зокрема щодо посилань апелянта на те, що експерт не виходив на місце, не проводив обстеження квартири апелянта. Так, виходячи з матеріалів справи апелянт дізнався про розгляд справи, експертизу та заочне рішення - 03.06.2011 року, тобто минуло більше ніж три роки, до суду відповідач не з'являвся, він жодного разу не заявив клопотання про призначення експертизи за свій рахунок, а процесуальну позицію побудував на критиці, а не доведенні та/або спростуванні фактів, доведених позивачем. Так само, щодо посилань апелянта на те, що в основу рішення суду було покладено акт дільниці №10 КП «ЖКС «Фонтанський» від 29.07.2008 року, зі змістом якого апелянт в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, не був ознайомлений, то саме по собі не ознайомлення його з актом на момент складання не можу бути підставою для відмови в позові, особливо коли йдеться про наявність доказів залиття квартири позивача як такого.
Так само, посилаючись на необхідність допиту свідків, які на думку апелянта можуть підтвердити факт пограбування квартири апелянта у той самий день, коли відбулося залиття квартири позивача, апелянт не надає жодних пояснень щодо причинного зв'язку з залиттям квартири. Навпаки з матеріалів наданих відповідачем вбачається проведення ремонтних робіт, наслідком яких могла бути залиття квартири позивача, тобто апелянт посилається не на спростовуючий факт.
Щодо посилань апелянта на порушення його процесуальних прав, в тому числі не повідомлення про час та місце проведення судового засідання, то колегія суддів вважає за необхідним вказати наступне. Справа тривалий час знаходилась в провадженні суду першої інстанції. Відповідач - апелянт через свого представника ОСОБА_4 для отримання заочного рішення від 15.03.2012 року, звертався до суду з відповідними заявами від 04.10.2012 року (а.с.116-117). Крім того, 23.11.2012 року відповідач - апелянт особисто звернувся до суду з заявою про відправлення йому поштою заочного рішення від 15.03.2012 року в якій також просив повістки та повідомлення надсилати йому на наступну адресу, а саме: АДРЕСА_2 (а.с.118). 17.03.2014 року відповідач - апелянт через свого представника ОСОБА_5 знову звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення від 15.03.2012 року, посилаючись знову ж таки на те, що не був повідомлений про час, дату та місце судового засідання, присутнім не був та копію рішення не отримував (а.с.120-121). При цьому, у заяві адреса відповідача була зазначена, така як: АДРЕСА_3. До зазначеної заяви вказаним представником відповідача - апелянта була додана заява іншого представника відповідача (ОСОБА_6) від 11.03.2014 року, яка була адресована Приморському РВ УМВС України в Одеській області. В змісті заяви було зазначено, що 29.07.2008 року у належній відповідачу-апелянту квартирі сталося пограбування на підставі чого він того ж дня звернувся до органів міліції з відповідною заявою, яка була зареєстрована за № 6540. За три роки відповідачу - апелянту не повідомили про хід розслідування та заходи розкриття злочину, у зв'язку з чим він просить проінформувати його та надати відповідь щодо вказаного (а.с.125). Приморський РВ УМВС України в Одеській області 11.03.2014 року одержав вказану заяву, що підтверджується відповідним штампом на заяві. Таким чином, апелянт обізнаний про наявність справи в суді, а його процесуальні права не можуть реалізовуватися на шкоду іншої сторони яка також має рівні з ним права (ст.ст. 27, 31 ЦПК України).
Щодо посилань апелянта на те, що в зв'язку з тим, що його не було належним чином повідомлено про дату судового засідання, в нього не було можливості надати суду лист Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області №31/17-вх.М-962 від 25.03.2014 року, в матеріалах справи (а.с.137) є поштове повідомлення на 26.06.2014 року за адресою: АДРЕСА_3. Тобто у апелянта було достатньо часу щоб надати суду відповідні матеріали. Тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо процесуальної поведінки відповідача (його представників), а саме, що відповідач навмисно зловживаючи своїми процесуальними правами порушує розумний строк розгляду справи по суті (остаточно), значний час затягує її розгляд, призводить до її повторного та навіть втретє розгляду, тим самим на думку суду ухиляється від фактичного відшкодування завданої позивачу шкоди. При цьому, відповідачем - апелянтом за весь дуже значний період розгляду справи, жодного разу не надано суду належних доказів щодо непричетності до завдання шкоди позивачу.
Таким чином, оскільки, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження, апеляційний суд відхиляє скаргу та залишає рішення суду першої інстанції на підставі ст. 308 ЦПК України без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року - відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Судді апеляційного суду Одеської області А.І. Дрішлюк
М.В. Процик
Л.І. Доценко