печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22716/14-ц
"06" жовтня 2014 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Цокол Л.І.
при секретарі Насурлаєва К. Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховної Ради України та Ковпаківського районного суду м. Суми про визнання дій протиправними,
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва було відкрито провадженні у цивільній справі № 757/22716/14-ц за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховної Ради України, Ковпаківського районного суду міста Суми про визнання дій держави Україна протиправними.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, у поданому позові просив проводити розгляд справи у його відсутність.
Представник Верховної Ради України Кот О.В. направила до суду клопотання про закриття провадження у цивільній справі в частині вимог, що стосуються Верховної Ради України, вказуючи на те, що останні повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства. У поданому клопотання представник зазначає наступне.
Як визначено статтею 1 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» наголошувалось, що: «Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь- яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий» (пункт 3 згаданої вище постанови).
Слід зауважити, що між позивачем та Верховною Радою України відсутні будь-які правовідносини, тобто відсутній спір про право цивільне, а тому, на нашу думку, це виключає можливість звернення позивача з цивільним позовом до парламенту про захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних та трудових відносин.
Втім позивач звернувся з цивільним позовом, в якому просить суд першої інстанції визнати протиправними дії відповідачів, зокрема Держави в особі Верховної Ради України, але така вимог позивача має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
Так, Конституційний Суд України в Рішенні від 14.12.2011 р. за № 19-рп/2011 (справа про оскарження бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо заяв про злочини) зауважував, що: «Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно- правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України., встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).
Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно- правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів» (підпункт 4.2. пункту 4 мотивувальної частини Рішення).
Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - Верховної Ради України, яка має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження в цій частині вимог підлягає закриттю, як таке, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ковпаківський районний суд м. Суми направив свої заперечення на позов ОСОБА_1 , в яких зокрема зазначив наступне. Конституцією України, а саме статтями 126, 129, встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, а однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Правосуддя в Україні регулюється конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Рішення суду (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.
Отже, суд, як орган, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у справі. Винятками є лише випадки, коли суд виступає як будь-яка установа, а не орган, що здійснює правосуддя.
Зокрема, позивач ОСОБА_1 скористався гарантованим йому правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень по вищевказаним справам, за наслідками розгляду його апеляційних та касаційних скарг в установленому законом процесуальному порядку судами вищої інстанції були прийняті відповідні судові рішення.
Необхідно звернути увагу на те, що у позові ОСОБА_1 посилається на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема ст.6 щодо права на справедливий суд, у зв'язку з чим просить Печерський районний суд м. Києва визнати протиправними дії відповідачів, в тому числі і Ковпаківського районного суду міста Суми з приводу порушення судом права позивача на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Однак, розгляд та вирішення вказаної вимоги є компетенцією Європейського Суду з прав людини. Що ж стосується другої вимоги про винесення додаткової ухвали в разі виявлення судом в діях ОСОБА_3, суддів Ковпаківського районного суду міста Суми ознак злочинів, передбачених ст.ст. 375, 364,366,367,382,383 КК України, то доводи позивача до цієї вимоги є безпідставними та необгрунтованими, не узгоджуються з чинним законодавством, і є лише особистими міркуваннями позивача.
Суд вивчивши позовну заяву, клопотання представника Верховної Ради України, заперечення Ковпаківського районного суду м. Суми, приходить до переконання про неохідність закриття провадження у відкритій цивільній справі за позовом ОСОБА_1 з наступних підстав.
У позовній заяві ОСОБА_1 звертається до Печерського районного суду міста Києва з такими вимогами:
- визнати протиправними дії відповідачів - Держави в особі Верховної Ради України та Ковпаківського районного суду міста Суми при розгляді цивільної справи № 1806/2-536/2011 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав, вивіз дітей за кордон, такими що порушили статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод на справедливий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, оскільки тривалість провадження понад 2 роки є надмірною та не відповідає вимозі «розумного строку»;
- в разі виявлення в діях ОСОБА_3, суддів Ковпаківського районного суду міста Суми та Апеляційного суду Сумської області при розгляді цивільної справи № 1806/2-536/2011 ознак кримінальних злочинів, передбачених статтями 375, 364, 366, 367, 382, 383 Кримінального кодексу України винести додаткову ухвалу та направити її до міліції та прокуратури для внесення відомостей до ЄРДР та поновлення порушених прав позивача.
Крім того, позивач просить суд першої інстанції в ході підготовки справи до розгляду витребувати з Ковпаківського районного суду міста Суми цивільні справи № 1806/2-536/2011 №-2-661/10, а з Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції - справу про виконання виконавчого провадження по виконавчому листу № 1806/2- 536/2011 від 10.04.2012 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача 1870 грн.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що саме з вини держави цивільна справа № 1806/2-536/2011 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав, вивіз дітей за кордон безпідставно зволікалась і розглядалась 23 місяці - в період з 12.01.2010 р. (з дня відкриття провадження у справі) до 22.12.2011 р. (до винесення додаткового судового рішення). Також, на думку позивача, і виконання судового рішення в зазначеній справі безпідставно і протиправно затягувалось (з 10.04.2012 р. по 17.10.2012 р.) з вини держави, а тому, як стверджує позивач, тривалість цивільного провадження понад 29 місяців була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», а цивільна справа № 1806/2-536/2011 розглянута не справедливо, залежними, упередженими і односторонніми судами першої та апеляційної інстанцій, які свідомо порушували права ОСОБА_1, закони України та статті 6, 8, 10, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: 1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;3) інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
З огляду на те, що позивач ставить питання протиправності дій держави Україна в особі суб'єктів владних повноважень, суд приходить до висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 15, 205 ЦПК України, суд -
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Верховної Ради України та Ковпаківського районного суду м. Суми про визнання дій протиправними, закрити.
Роз'яснити позивачу його право звернутись із адміністративним позовом в порядку, встановленому Кодексом України про адміністративне судочинство.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом п'яти діб з дня отримання її копії.
Суддя Цокол Л.І.