29 вересня 2014 р. Справа № 876/7312/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 803/1267/14 за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-
25.06.2014р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом в суд до Луцької державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, просить визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 16096152 від 25.03.2010р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 24 113,00 грн. виконавчого збору. Просить визнати поважними причини пропуску строків звернення до суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року у справі №803/1267/14 адміністративний позов залишено без розгляду з тих підстав, що такий поданий з пропуском строку звернення до суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14.07.2014р. скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду спору по суті. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що копію постанови ВП № 16096152 від 25.03.2010р. про стягнення виконавчого збору апелянтом було отримано лише 23.06.2014 року, про що є письмова розписка в матеріалах виконавчого провадження. Супровідного листа від 25.03.2010р. №11759 апелянт не отримував, жодна із постанов по зазначеному виконавчому провадженню йому державним виконавцем не надсилалась.
Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи, що за таких обставин є можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Адміністративні справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час проведення виконавчих дій, розглядаються з особливостями, установленими статтею 181 КАС України.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.5 ст.46 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 січня 2010 року) постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше ніж наступного дня після її винесення надсилається боржнику і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.
Відповідно до ч.1 ст.27 вказаного Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією.
Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовки чи судового розгляду справи.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу направлено для виконання та можливого оскарження копію постанови про стягнення виконавчого збору від 25 березня 2010 року, що підтверджується копією супровідного листа від 25 березня 2010 року №11759. Отже, позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів ще у 2010 році.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, про пропущення позивачем строк звернення до суду зважаючи на наступне.
Відповідно до п.2.10 Порядку роботи з документами в органах держаної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. №2274/5 вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у Відділі ведеться Журнал реєстрації вихідної кореспонденції.
Згідно з п.3.12 вказаного Порядку, виконавчі документи для відправлення передаються державним виконавцем діловоду під підпис в Журналі обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві.
Колегія суддів аналізуючи матеріали справи зауважує, що 26.06.2014р. суддею Волинського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Луцької державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 16096152 від 25.03.2010р. про стягнення з боржника ОСОБА_1 24 113,00 грн. виконавчого збору.
В ухвалі суддею зазначено, що позовна заява відповідає вимогам ст.106 КАС України та підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені КАС України, відсутні. Також в ухвалі запропоновано відповідачу у разі заперечення проти позову до 03.07.2014р. подати письмові заперечення і всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті постанови, з приводу даного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суду ні заперечень, ні документів на обґрунтування заперечень не подав. Отже, питання про залишення позовної заяви без розгляду, суд вирішував на підставі доданих до позовної заяви матеріалів.
Слід зауважити, що в справі відсутні копії аркушів Журналу реєстрації вихідної кореспонденції чи Журналу обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцеві, які б свідчили про направлення копії постанови про стягнення виконавчого збору від 25 березня 2010 року. На переконання колегії суддів супровідний лист від 25 березня 2010 року №11759 не є достатнім та беззаперечним доказом того, що вказану постанову дійсно було направлено виконавчою службою позивачу та ним одержано.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч.4 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Згідно з п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що залишаючи позовну заяву без розгляду в порядку ст.99 та ст.100 КАС України, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, що в силу приписів ст.199 КАС України (повноваження суду) не може бути усунено судом апеляційної інстанції, та є наслідком для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали як такої, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направленню справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.160, 195, 196, 199, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 803/1267/14 скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді: Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш