Справа: № 755/12119/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Антипова Л.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
01 жовтня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Старової Н.Е., Мєзєнцева Є.І.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва про визнання дії управління протиправними щодо відмови у перерахунку пенсії, як державному службовцю, відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов'язання провести перерахунок пенсії у відповідності до ЗУ «Про державну службу» з 02.08.2011 року у розмірі 90 % заробітної плати з урахуванням сум, зазначених у довідці №16-31/898 від 01.08.2011 року, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, премії, в тому числі до державних, професійних свят та ювілейних дат; зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі міста Києва провести її виплату.
Дніпровський районний суд міста Києва своєю постановою від 04 червня 2014 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2014 року та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частоково, а постанова суду підлягає зміні, з наступних підстав.
02.08.2011 року року управлінням Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва було призначено позивачу пенсію як інваліду війни 2 групи, згідно Закону України «Про державну службу».
Обчислення розміру пенсії було здійснено на підставі поданої довідки з останнього місця роботи, виданої Державним управлінням справами Президента України про складові заробітної плати.
Позивач отримує пенсію у розмірі 9 533, 85 грн. Встановлено, що при розрахунку пенсії не було враховано окрему графу «інші виплати», а саме виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, премії, в тому числі до державних, професійних свят та ювілейних дат.
Позивач зазначив, що відповідачем незаконно було відмовлено у включені у розрахунок пенсії суми «інші виплати», оскільки дані суми входять в складову заробітної плати.
Відповідач вважає їх дії правомірними, оскільки дані суми є одноразовими та не є складовою заробітної плати, не є ні надбавкою, ні премією, а тому не можуть бути враховані в розрахунку пенсії.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія судді вапеляційної інстанції звертає увагу на наступне.
Статтею 37 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що вказані позивачем суми входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до частини першої даної статті до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України від 26 червня 1997 року № 400/97 ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).
Відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що управлінням Пенсійного фонду України у Деснянському районі міста Києва було неправомірно відмовлено позивачу у перерахуванні пенсії з урахуванням у складі заробітної плати середньомісячної суми матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, розміру індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, премії, в тому числі до державних, професійних свят та ювілейних дат.
Стосовно періоду, за який суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
На час звернення до суду чинними положеннями ч. 1 ст. 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 100 КАС України, такої ухвали судом першої інстанції не було постановлено, а тому колегія суддів вважає, питання про поновлення процесуальних строків судом першої інстанції не вирішене.
Крім того, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності поважних причин пропущення строку на звернення до суду, а тому враховуючи те, що позивач з 02.08.2011 року отримує пенсію як інвалід війни 2 групи в неналежному розмірі, що вважає протиправним, колегія суддів вважає, що він знав, або повинен був знати про порушення свого права із моменту отримання таких виплат, проте у встановлений законом строк правом на звернення до суду не скористався та не був позбавлений такого права, а отже підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду відсутні.
Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, задоволені позовні вимоги за період з 02.08.2011 року по 07.12.2013 року підлягають залишенню без розгляду.
З огляду на те, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом 08.05.2014, що підтверджується штампом суду на позовній заяві, позовні вимоги підлягають до задоволення в межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто за період з 08.12.2013 по дату прийняття рішення судом 04.06.2014 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування в частині з постановленням нової ухвали про залишення позову без розгляду.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі міста Києва - задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2014 року - в частині задоволення позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2, відповідно до Закону України «Про державну службу» з 02.08.2011 року по 07.12.2013 року в розмірі 90 % заробітної плати з урахуванням сум, зазначених у довідці №16-31/898 від 01.08.2011 року, а саме: матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, грошової винагороди за сумлінну працю в органах державної влади, премії, в тому числі до державних, професійних свят та ювілейних дат скасувати. Позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
В решті постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 04 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 01.10.2014 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Старова Н.Е.
Мєзєнцев Є.І.