Справа № 607/11970/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л.
Провадження № 22-ц/789/794/14 Доповідач - Загорський О.О.
Категорія - 30
18 вересня 2014 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Загорського О.О.
суддів - Козак І. О., Демкович Ю. Й.,
при секретарі - Танцюра О.В.
за участі ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 травня 2014 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО України" до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
09.07.2013 року ПрАТ "АСК" ІНГО Україна" звернулося в суд з вищенаведеним позовом. Вимоги аргументовано тим, що 21.09.2010 року в м. Тернополі на вул. Мазепи автомобілем «Хонда», д.н.з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 здійснено ДТП і застрахований позивачем автомобіль «Форд» д.н.з НОМЕР_1, що належить ТОВ «Віло Україна» під керуванням ОСОБА_4, отримав механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність автомобіля «Хонда» д.н.з НОМЕР_2 була застрахована в ПАТ «СК Уніка».
У відповідь на претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу - ПАТ «СК «Уніка» прийняла рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за даним страховим випадком мотивуючи тим, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.12.2010 року № ВС/8000223 в ПАТ «СК «Уніка» застрахована лише цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за 3-ім типом договору. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання ДТП не знаходиться під страховим захистом у ПАТ «СК «Уніка», а тому відсутні правові підстави для здійснення виплат.
Позивач просить стягнути із ОСОБА_2 в порядку регресу 48026,47 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 08.05.2014 року позов ПрАТ "АСК" ІНГО Україна" задоволено і стягнуто з ОСОБА_2 - 48026, 47 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд належним чином не мотивував підстав відхилення доводів відповідача, трактував невідповідності у документах поданих в обгрунтування позову на користь позивача, що апелянт не є відповідальною особою щодо відшкодування шкоди, оскільки він не володів автомобілем на відповідних правових підставах. Зазначає, що позивачем не обгрунтовано розмір страхового відшкодування не подано документів в підтвердження збитків.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і навів аналогічні доводиі. Вказав, що відповідальність за даним ДТП несе ОСОБА_1, що він проти долучення представленої позивачем калькуляції бо вона не подавалась раніше в судові засідання, хоча і просив апеляційний суд витребувати її у позивача.
Представник ПрАТ "АСК" ІНГО Україна", будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вина відповідача у завданні шкоди доведена матеріалами справи і позивачем на основі поданих доказів підтверджено розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача в порядку регресу.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він підтверджений матеріалами справи та достатньо мотивований.
Судом встановлено, що згідно полісу № 250511046.10 страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків - ПАТ «АСК «ІНГО Україна», як Страховик застрахувало автомобіль «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 належний ТОВ «Віло Україна». Строк дії полісу з 00 год. 00 хв. - 27.06.2010 року до 24 год. 00 хв. - 26.06.2011 року. Розмір франшизи - 2020 грн. (а.с. 16-19).
Згідно довідки № 8689725 від 15.10.2010 року, ВДАІ м. Тернопіль - 21.09.2010 року в м. Тернопіль по вул. Мазепи сталася ДТП за участю автомобіля «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_2, та автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1, що належить ТОВ «Віло Україна» під керуванням ОСОБА_4 (а.с. 22-23)
Зовнішнім оглядом встановлено, що автомобіль «Форд» отримав технічні пошкодження задньої центральної частини. ДТП сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 п. 13.1 Правил дорожнього руху України ( Недодержання дистанції).
Згідно довідки інспектора ВДАІ м. Тернополя ОСОБА_3 - 21.09.2010 року по вул. Мазепи в м. Тернополі внаслідок ДТП автомобіль «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 отримав пошкодження - деформована задня панель, задня кришка багажника, задній бампер, а також можливі інші приховані механічні пошкодження (а.с. 24).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду від 18.11.2010 року ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення - штрафу. Його визнано винним у тому, що 21.09.2010 року, керуючи автомобілем «Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 в м. Тернополі по вул. Мазепи не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції і допустив зіткнення з автомобілем «Форд» під керуванням ОСОБА_4, який рухався попереду в попутному напрямку, що призвело до його пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 13.1 ПДР України (а.с. 24).
Згідно висновків звіту № 700 від 14.12.2010 року про оцінку автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 та доданої до нього калькуляції - вартість відновлювального ремонту після ДТП за розцінками сервісного центру ТОВ «Віннер Автомотів» - 50192,56 грн.
Матеріальний збиток завданий власникові автомобіля «Форд» при ДТП за розцінками сервісного центру ТОВ «Віннер Автомотів» - 39248,81 грн. (а.с 27-39).
Аналогічні висновки викладені у копії звіту № 700 від 02.11.2010 року (а.с. 84-88).
Із наявної у матеріалах справи копії повідомлення телеграфом вбачається, що ОСОБА_2 запрошувався АСК «ІНГО Україна» до участі в огляді автомобіля «Форд» д.н.з НОМЕР_1 - 01.11.2010 року о 11 год. 00 хв. за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 54-а, парковка «Віло Україна» (а.с. 95).
Із повідомлення про вручення телеграми вбачається, що подана телеграма за № 104099 на ім'я ОСОБА_2 вручена 27/10 дружині (а.с. 96).
Згідно страхового акту № 55358 від 02.12.2010 року до відшкодування по умовам страхування згідно страхового полісу № 250511046 щодо автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 та щодо страхового випадку який мав місце 21.09.2010 року, згідно калькуляції від 30.11.2010 року на суму 50046,47 грн. - підлягає 48026,47 грн. (а.с. 53).
ТОВ «Віло Україна» зверталось із заявою від 30.11.2010 року до позивача про виплату страхового відшкодування по полісу № 250511046 по страховому випадку - 29.09.2010 року з автомобілем «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 що належить ТОВ «Віло Україна» в сумі 50046,47 грн.(а.с. 54).
10.12.2010 року ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» платіжним дорученням № 11838 перерахувало 48026,47 грн. ТОВ «Віннер Автомотів» за ремонт автомобіля «Форд» д.н.з. НОМЕР_1 згідно рахунку калькуляції від 30.11.2010 року в рахунок сплати страхового відшкодування згідно полісу 250511046.10 по страховому полісу ТОВ «Віло Україна» (а.с. 55).
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 страхового відшкодування, оскільки встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.
Колегією суддів критично оцінюються доводи апелянта, що він не є відповідальною особою щодо відшкодування шкоди, оскільки вони спростовуються наступним.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Виходячи із загальних норм ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1190 ЦК України тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Доводи скарги, що ОСОБА_2 не володів на відповідній правовій підставі автомобілем Хонда, оскільки ПДР, які діяли на момент ДТП не передбачали, що передача управління автомобілем від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 тягне за собою право володіння автомобілем та доводи, що п.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" стосується тільки роз'яснень щодо п. 2.2. ПДР із змінами внесеними лише 26.09.2011 року - після настання ДТП, спростовуються наступним.
1. Відповідно до п. 2.2. ПДР в редакції, яка діяла на момент настання ДТП - власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати у своїй присутності керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування відповідної категорії, а також особі, яка навчається водінню відповідно до вимог цих Правил.
2. Як вказується апелянтом в скарзі та в запереченні на позов (а.с. 109) ОСОБА_2 керував автомобілем з дозволу та в присутності власника автомобіля ОСОБА_1, що у відповідності до змісту п.2.2. ПДР в редакції яка діяла на момент ДТП свідчить про те, що ОСОБА_2 керував автомобілем на відповідній правовій підставі.
3. П.6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013, № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" не містить застережень чи посилань не те, що він стосується тільки роз'яснень щодо п 2.2. Правил дорожнього руху із змінами внесеними лише 26.09.2011 року
4. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти фізичну особу яка на відповідній правовій підставі здійснює його експлуатацію. ОСОБА_2 експлуатував автомобіль в присутності та з дозволу власника, у відповідності до п.2.2. ПДР і тому ОСОБА_2 несе відповідальність за шкоду спричинену ним в наслідок його винних дій, що призвели до ДТП.
5. Матеріали справи не містять, апелянтом не представлено і судом як першої так і апеляційної інстанції не здобуто доказів про керування ОСОБА_2 автомобілем без відповідної правової підстави. Про те, що керування ОСОБА_2 було передано у відповідності до діючого на той момент законодавства вказано і у заперечені ОСОБА_2 на позов (а.с. 109).
Вказане підтверджується і висновками Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладеними в узагальненні судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010- 2011 роках на які і посилається апелянт, як на підставу задоволення своїх вимог.
Колегією суддів критично оцінюються доводи апеляційної скарги, що суд в порушення вимог с. 131 ЦПК України прийняв копію звіту №700 від 02.11.2010 року про оцінку автомобіля FORD FOCUS д.н.з. НОМЕР_1, оскільки ОСОБА_2 у своєму запереченні на позов (а.с. 62-64) просив витребувати у позивача документи, що підтверджують понесення потерпілою стороною витрат на ремонт автомобіля та ставив під сумнів обґрунтованість розміру страхової виплати.
На виконання прохань ОСОБА_2 - 24.09.2013 року суд надіслав запит до позивача з вимогою забезпечити явку представника і представити документи у відповідь на заперечення ОСОБА_2, яке додане до запиту.
За клопотанням ОСОБА_2 на вимогу суду позивачем надіслано пояснення на заперечення ОСОБА_2 та представлено ряд документів, в тому числі і звіт №700 від 02.11.2010 року про оцінку автомобіля FORD FOCUS д.н.з. НОМЕР_1.
Надіслання вказаних документів саме у відповідь на заперечення на позов ОСОБА_2 підтверджується і телеграмою (а.с. 69).
Доводи апелянта, що у заяві про страхове відшкодування від 30.11.2010 року вказано вимогу про сплату страхового відшкодування по страховому випадку від 29.09.2010 року, що може свідчити що автомобіль отримав пошкодження у двох страхових випадках - 21.09.2010 року і 29.09.2010 року колегією суддів оцінюється критично з наступних підстав.
1. ПрАТ "АСК" ІНГО Україна" у своєму запереченні роз'яснило, що написання заяви відносно страхового випадку від 29.09.2010 року є технічною помилкою і матеріали справи свідчать про настання страхового випадку саме 21.09.2010 року.
2. ОСОБА_2 не надав доказів того, що автомобіль FORD FOCUS д.н.з. НОМЕР_1 був учасником іншої ДТП та отримав пошкодження 29.09.2010 року.
Колегією суддів критично оцінюються доводи скарги, що на дату виплати страхового відшкодування - 10.12.2010 року не було документів, які підтверджують розмір завданої шкоди, оскільки в матеріалах справи наявні:
1. Попередня калькуляція ТОВ "Віннер Автомотів" від 28.09.2010 року на суму 52204,33 грн. (а.с. 51-52).
2. Звіт №700 від 02.11.2010 року про оцінку автомобіля Ford Focus д.н.з. НОМЕР_1. (а.с. 84-88)
3. Старховий акт 02.12.2010 року №55358 в якому вказано, що до відшкодування підлягає - 48026,47 грн. (а.с. 53)
За клопотанням апелянта колегія суддів апеляційного суду витребувала у ПрАТ "АСК" ІНГО Україна" попередню калькуляцію від 30.11.2010 року на підставі якої здійснено страхову виплату. Відповідно до вказаної калькуляції сума завданої шкоди - 50046,47 грн, що за мінусом встановленої полісом франшизи в 2020 грн. становить - 48026,47 грн.
Згідно платіжного доручення №11838 від 10.12.2010 року про випалату страхового відшкодування - 48026,47 грн. виплата страхового відшкодування здійснена саме на підставі калькуляції від 30.11.2010 року (а.с. 55).
Відповідно до п. 14.4 правил добровільного страхування наземних транспортних засобів - розмір збитку може визначатися безпосередньо страховиком по відповідним каталогам цін і трудомісткості, а також з урахуванням цін на запасні частини і трудомісткість, що діють на сервісних центрах чи СТО (а.с. 73-83).
Аналогічні положення закріплені і у п.п. 9.3.3 полісу №250511046.10 (а.с. 16-19).
Колегія суддів критично оцінює і відхиляє заперечення ОСОБА_1 про не прийняття до уваги апеляційним судом калькуляції від 30.11.2010 року, оскільки саме за клопотанням апелянта апеляційний суд витребував в ПрАТ "АСК" ІНГО Україна" вказану калькуляцію, калькуляція не досліджувалася в суді першої інстанції, подання калькуляції ОСОБА_2 в суді першої інстанції не вимагав, а тому відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне прийняти та дослідити такий доказ для з'ясування всіх обставин справи.
З огляду на положення п. 4 ст. 129 Конституції України про те, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, положення ч.2 ст. 308 ЦПК України - не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань то підстави вважати судове рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства - відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України саме апелянт повинен довести належними доказами обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, що ним зроблено не було.
Рішення суду постановлено у відповідності до чинних норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 08 травня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, протягом двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.О. Загорський