Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/2846/14-ц
Провадження № 2/279/1061/14
29.09.2014 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого судді Лешко С.М.
з секретарем Подвисоцькою Т.В.
за участю сторін по справі: ОСОБА_1,
ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення
В суд з позовом звернулась ОСОБА_1 і просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 з тих підстав, що вони в 2001 році переїхали на інше постійне місце проживання в АДРЕСА_3.
ОСОБА_2 звернулась з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користування спірною квартирою і вселення з тих підстав, що остання поміняла замки і не надає їй ключ.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримала, а зустрічний позов не визнала.
Вона пояснила, що спірну квартиру в 1983 році отримав її син. В подальшому в квартирі були зареєстровані відповідачі, як його дружина та син. В листопаді 2001 року її син розірвав шлюб з відповідачкою і вона з дитиною забрали речі та виїхали з квартири на інше місце проживання, де проживають і до цього часу. Вказане житло відповідачка отримала у спадщину після смерті своєї матері. З того часу відповідачі в спірній квартирі не проживають, участі в її ремонті та утриманні не приймають. Оскільки її син ІНФОРМАЦІЯ_3 помер, то в даний час вона являється наймачем спірної квартири.
В суді ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позов не визнали та просили усунути перешкоди в користуванні квартирою та вселити її в цю квартиру.
ОСОБА_2 пояснила, що в даний час дійсно проживає в частині будинку, який належав її матері. Після смерті матері вона звернулась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтва про право на спадщину ще не отримала. У спірну квартиру її не пускає ОСОБА_1, яка поміняла замок на вхідних дверях. Десь влітку вона з своїм сином попросили у ОСОБА_1 ключ від квартири і вона їм не відмовила. Вони заходили в квартиру, а потім ключ повернули.
Вислухавши пояснення, вивчивши матеріали справи у їх сукупності та давши їм оцінку, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована, перебуває у комунальній власності і в ній зареєстровані: наймач квартири ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, який 08.02.2012 року виписаний на навчання.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала тієї обставини, що вона фактично не проживає у спірній квартирі, а вже тривалий час проживає в АДРЕСА_2. Вона визнала, що прийняла спадщину після смерті своєї матері і успадкувала це житло, однак свідоцтва про право на спадщину ще не отримала.
За приписами ст. 1268 ч.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, слід вважати, що ОСОБА_2 є власником вищезазначеної квартири і вже тривалий час проживає в ній, з чого слідує, що вона фактично вибула з спірної квартири на інше постійне місце проживання.
У відповідності до ч.2 ст. 106 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сімї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в цьому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Та обставина, що ОСОБА_2 проводить часткову оплату комунальних послуг, не є підставою для збереження за нею права користування жилим приміщенням.
Що до вимог про визнання втративши право на користування жилим приміщенням ОСОБА_4, то суд визнає їх безпідставними.
ОСОБА_4 виписаний на навчання 08.02.2012 року (а.с.3), є студентом 4 року навчання Національного університету «Києво-Могилянська академія» (а.с.53), а у відповідності до ст.71 ч.3 п. 2 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сімї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного проживання у зв'язку з навчанням.
Також суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою та вселення.
Представлений ОСОБА_2 акт (а.с.52), складений працівниками КВЖРЕП-3 свідчить про те, що станом на 31.07.2014 року в АДРЕСА_2 ніхто не проживає.
З цього слідує висновок, що відповідачка, яка сама не проживає в спірній квартирі, не може чинити перешкоди у її користуванні.
Аналізуючи акт (а.с.47), складений ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_1 чинить перешкоди в користуванні квартирою в період з травня по липень шляхом заміни замка на вхідних дверях, а сама в квартирі не проживає, суд приходить до висновку, що викладена в ньому інформація викликає сумніви. Так, в акті не зазначено звідки цим особам стало відомо про викладені обставини, в той час, коли троє з них проживають в інших будинках і навіть на інших вулицях міста; не зазначено яким шляхом вони впевнились в тому, що замок був замінений; не зазначено коли це сталось.
Пересвідчитись в достовірності викладеної в акті інформації суд був позбавлений у зв'язку з тим, що клопотань про виклик вказаних в акті осіб в якості свідків, сторони не заявляли.
Таким чином, обставини, на які посилалась ОСОБА_2 в позові, свого підтвердження в суді не знайшли.
Навпаки, сама ОСОБА_2 в суді пояснила, що влітку 2014 року разом з сином безперешкодно навідувались в спірну квартиру, що також свідчить про відсутність перешкод у користуванні нею.
Керуючись ст.ст. 209, 213-214, 218 ЦПК України, ст.ст. 71,107, ЖК України суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 Жиомирської області.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення відмовити за безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_2 243,60 гривні судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Коростенського
міськрайонного суду С.М.Лешко