264/7119/13-ц
2/264/51/2014
"02" жовтня 2014 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О., при секретарі Кадимовій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Департамент реєстрації житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради, ЖКП по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполя про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
30 вересня 2013 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення з відповідачів солідарно матеріальну шкоду в розмірі 28 037,81 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником автомобіля BMW 520i. Вказаний автомобіль 08.02.2013р. був припаркований ним біля його будинку АДРЕСА_1. Знаходячись в квартирі, позивач побачив як чоловік та жінка, які згодом виявилися відповідачами, падають зверху на його автомобіль. Після чого позивач вийшов на вулицю та побачив, що відповідачі випали з зовнішньої комори п'ятого поверху будинку. Внаслідок падіння відповідачів на автомобіль йому були завдані пошкодження даху, переднього скла, панелі приладів, правого дзеркала, крила, двері. Згідно проведеного звіту вартість матеріального збитку, завданого володільцю автомобіля BMW 520i, держ.НОМЕР_1 склала 28 037,81 грн. Також позивач вказує про завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює в 10 000,00 грн., яка полягала в тому, що після пошкодження його авто він тривалий час не міг користуватися ним, був змінений звичний образ життя, змушений був займатися клопотами, пов'язаними з ремонтом автомобіля, вишукувати із сімейного бюджету додаткові кошти на ремонт автомобіля, що викликало значні незручності та трудності. Позивач звертався до відповідачів з проханням відшкодувати завдану шкоду, але вони відмовились через відсутність коштів. Позивач вважає, що падіння відповідачів могло трапитися внаслідок порушення ними правил користування зовнішньою коморою (зимовим холодильником), який призначався для зберігання продуктів в зимовий час, а також порушення відповідачкою технології встановлення пластикового віконного блоку, внаслідок якого була демонтована закладна кріплення верхньої правої сторони огорожі зовнішньої комори. Посилаючись на положення ст. 1166, 1167, 1190 Цивільного кодексу України просить задовольнити позовні вимоги та стягнути завдану йому матеріальну та моральну шкоду.
В судовому засіданні позивач та його представник адвокат ОСОБА_4 підтримали заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позові.
Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, подала письмові заперечення, в яких зазначила, що позивач поставив свій автомобіль на пішохідній зоні, в місті не призначеному для паркування автомобіля. Позивач знав, що будинок старий та з даху може впасти покрівля, а його мешканці можуть викинути у вікно різні предмети. Він не убезпечив своє майно від випадкового пошкодження. Вказує, що вини відповідачів в завдані шкоди не має, а тому вони не є належними відповідачами. Причиною падіння було обрушення балкону. Належним відповідачем є ЖКП Іллічівського району м.Маріуполя, оскільки вони зобов'язані були слідкувати за станом зовнішніх фасадів та балконів. ЖКП жодного разу не проводили огляд балкону, не реставрацію, не ознайомлювали із інструкцією по експлуатації цього балкону. Не погодилась із проведеною оцінкою пошкодженого автомобіля позивача, вказала, що оцінка не є належним доказом, так як суд не мав можливості задати необхідні питання експерту, ФЛП ОСОБА_5 є заінтересованою особою і не є атестованим судовим експертом, а тому проведена ним оцінка не може бути використана як доказ. Позивачем не були надані докази морального страждання та душевного хвилювання. Не надані відомості про страхування пошкодженого автомобіля та отримання можливої компенсації.
В судовому засіданні ОСОБА_2 також пояснила, що вона із відповідачем ОСОБА_3 мешкає в своїй власній квартирі на 5 поверсі будинку. В той день вона вийшла на балкон палити взялась за перила огорожі балкону, воно не витримало і вона впала вниз, а ОСОБА_3, намагаючись її спіймати, також із нею полетів вниз. Після падіння була в шоковому стані, всього не пам'ятає, втратила свідомість. Коли прийшла в себе, то лежала на зеленій зоні біля авто. ОСОБА_3 вже не було на місті, його відвезла карета швидкої допомоги. Кілька разів втрачала свідомість. Цю квартиру купила 9 років потому, замінювала вікна, але їй ніхто не сказав, що огорожа частково не закріплена. Технічний стан балкону вона не перевіряла. Відповідальність покладає на ЖКП.
Представник відповідачки ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала пояснення відповідачки.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та в судовому засіданні пояснив, що 08.02.2013р. він був у ОСОБА_2 Вона стояла на балконі, а він стояв поруч. Само падіння вже не пам'ятає. Після падіння знаходився біля машини, поруч стояла ОСОБА_2 Пам'ятає машину швидкої, яка привезла його у лікарню. Відповідальність за падіння покладає на ЖКП. Вимоги не визнає, оскільки падіння трапилось не з його вини.
Представник третьої особи Житлово-комунального підприємства по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполя позовні вимоги підтримала та зазначила, що квартира відповідачки знаходиться у приватній власності. В функції майстра домового господарства входить візуальний огляд будинку. Мешканці мають право самостійно покращувати житлові умови. Внаслідок заміни відповідачкою віконного блоку порушилась конструкція огорожі, яка була виконана у вигляді дерев'яної рами, вона небезпечна, опиратися або виходити на неї не можна. У інвентарній справі на квартиру балкон не зазначено, вказано, що це зимовий холодильник. Вони повинні оглядати будинок зовні, перевіряти фасад будинку. До падіння порушень видно не було, порушення технічного стану було виявлено після падіння. У зв'язку із тим, що квартира знаходиться у приватній власності, власник зобов'язаний особисто дотримуватися безпеки. Працівники ЖКП не мають право заходити у приватну власність. При заміні вікна була порушена конструкція і огорожа відірвалася від великого фізичного навантаження. За проектом це плита розміром 0,5 на 0,3 м, яка має решітку. Первісно огорожа кріпилася однією стороною до будинку, а іншою - до дерев'яної рами вікна. Після заміни вікна на пластикове, верхню частину огорожі не прикріпили. Після падіння вікно залишилось на місті, не мало жодних пошкоджень.
Представник третьої особи Департамент реєстрації житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради позовні вимоги не визнав та в судовому засіданні пояснив, що балкон або зимовий холодильник це власність відповідачки і він використовується на їх розсуд. Всі перебудови повинні бути узгоджені на комісії Іллічівської райдержадміністрації. Відповідачі допустили недбайливе ставлення до свого майна. Постанова слідчого підтверджує, що відповідальність несе або наймач або власник. В даному випадку відповідачі не забезпечили належного технічного стану. Між департаментом та наймачем не укладаються договори, вони укладаються у ЖКП. Ремонт балконів це поточний ремонт. ЖКП здійснює лише капітальний ремонт будинку.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані ними докази та матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 лютого 2013 року приблизно о 10 годині ранку з п'ятого поверху будинку АДРЕСА_1 випали відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та впали на автомобіль марки BMW 520i, держ.НОМЕР_1, який стояв внизу поруч із будинком.
Внаслідок спільного падіння відповідачів на автомобіль марки BMW 520i, держ.НОМЕР_1, йому були завдані механічні пошкодження.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2, виданого 2-им ВРЕР м.Маріуполя УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області та нотаріально посвідченої довіреності позивач ОСОБА_1 має право розпоряджатися вказаним автомобілем марки BMW 520i, держ.НОМЕР_1 та право отримання коштів на відшкодування шкоди заподіяної автомобілю.
Згідно звіту №064 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого володільцю колісного транспортного засобу від 05.03.2013р., проведеного оцінювачем ОСОБА_5, вартість матеріального збитку завданого володільцю легкового автомобіля марки BMW 520i, держ.НОМЕР_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 становить 28 037,81 грн.
Власницею квартири АДРЕСА_1, є відповідачка ОСОБА_2, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Маріупольським бюро технічної інвентаризації 24.11.2004р.
Відповідно до постанови слідчого відділу Іллічівського РВ Маріупольського міського управління головного управління МВС України в Донецькій області від 19.10.013р. кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.02.2013р., було закрито у зв'язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 275 КК України.
Також не було надано доказів, які б свідчили про встановлення вини інших осіб у падінні відповідачів та притягнення таких осіб до кримінальної або адміністративної відповідальності у встановленому законом порядку.
Згідно відомості внутрішніх обмірів та підрахунку площ приміщень будівлі, наданої Маріупольським БТІ разом із відповіддю від 08.01.2014р., в квартирі відповідачки ОСОБА_2, значаться дві комори, а балкони або тераси відсутні.
Як встановлено із пояснень відповідачки та представників третіх осіб по справі, в своїй квартирі АДРЕСА_1 в тому місті, де трапилося обрушення, ОСОБА_2 до цього випадку провела заміну балконного блоку на пластиковий. Разом з тим, відсутні відомості про отримання власницею квартири дозволу на проведення таких ремонтних робіт та зміну балконного блоку. Також листом від 22.11.2013р. Головне управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради повідомило, що їх управлінням не видавалися містобудівні умови на реконструкцію у вказаній квартирі.
Згідно ст. 152 Житлового кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Правилами користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 N 572, передбачено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Порядок одержання дозволу на проведення ремонтно-будівельних робіт в квартирі, пов'язаних із зміною проектно-планувальних рішень регулюються Житловим кодексом України, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 N 76 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1.4.4. Правил, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Згідно п. 4.2.1.5. Правил не допускається ослаблення кріплень виступаючих деталей стін: карнизів, балконів, пасків, кронштейнів, розеток, тяги та ін., руйнація й ушкодження облицювального шару, у тому числі лицювальних плиток.
Відповідно до п.8 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин.
Натомість відповідачка ОСОБА_2 після самостійно проведеного нею ремонту та заміни віконного блоку в зимовій коморі не надала суду доказів дотримання нею вказаних вище положень законодавства щодо отримання відповідного дозволу органу місцевого самоврядування та забезпечення надійності виконаних ремонтних робіт на виступаючих деталях стін комори.
Згідно ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Згідно ст. 151 Житлового кодексу України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.
Безгосподарне утримання громадянином належного йому будинку (квартири) тягне за собою наслідки, передбачені Цивільним кодексом Української РСР.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачка ОСОБА_2 не надала суду належних доказів існування договору та договірних обов'язків інших осіб, зокрема третіх осіб по справі, на яких би покладалися зобов'язання утримувати її майно - квартиру. Також відповідачкою не наведено відповідних положень закону, які б зобов'язували інших осіб утримувати її квартиру та перекладали відповідальність власника за можливі технічні руйнування її конструкцій.
Згідно ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальними правилами деліктних зобов'язань, закріплених ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З аналізу наведеної статті ЦК України та роз'яснень, наданих в Листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.02.2012р., вбачається, що відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити саме заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.
Аналогічні роз'яснення містяться в п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 01.03.2013р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - з огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведені висновки та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Оскільки судом установлено факт заподіяння шкоди спільними діями відповідачів та їх падінням на автомобіль позивача, внаслідок обвалу частини конструкцій кладової квартири відповідачки, тому на відповідачів покладається обов'язок довести суду відсутність своєї провини у заподіяній шкоди. Проте відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на спростування своєї провини або підтвердження вини інших осіб у заподіянні шкоди автомобілю, що є підставою для висновку про наявність такої вини у відповідачів.
З урахуванням наведених обставин справи, наданих доказів та положень чинного законодавства, суд дійшов до висновку про наявність вини відповідачів у спричинені ними шкоди автомобілю BMW 520i, держ.НОМЕР_1 та їх спільного обов'язку відшкодувати володільцю збитки у розмірі визначеному звітом №064, проведеного оцінювачем ОСОБА_5 05.03.2013р.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Доводи відповідачки про неможливість використання висновку оцінювача як доказу через те, що він не є експертом, не заслуговують на увагу, оскільки кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі письмових доказів.
Письмовими доказами згідно статті 64 ЦПК України є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
Отже висновок оцінювача, котрий має відповідні знання та кваліфікацію, наданий позивачем, є письмовим доказом, який може підтверджувати суму заподіяної автомобілю шкоди. Натомість зі свого боку відповідачка не надала суду доказів спростування або підтвердження іншої суми заподіяної шкоди автомобілю, в її клопотанні про призначення судової автотехнічної експертизи ухвалою суду було відмовлено у зв'язку з відсутністю у неї можливості її оплатити. З огляду на це суд визнає наданий позивачем звіт №064 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого володільцю колісного транспортного засобу від 05.03.2013р., проведеного оцінювачем ОСОБА_5, як належний та допустимий доказ вартості матеріального збитку володільцю легкового автомобіля марки BMW 520i, держ.НОМЕР_1 в розмірі 28 037,81 грн.
Крім завданої матеріальної шкоди позивач просить стягнути моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн. Вказані вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи із наступного.
Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
З урахуванням наведеного суд вважає, що позивачу, як володільцю пошкодженого транспортного засобу, була завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку із пошкодженням його майна.
Враховуючи, що пошкоджений транспортний засіб, який слугував для позивача необхідним засобом для пересування та влаштування особистого життя, після пошкодження за своїми технічними характеристиками був непридатний до використання та для його ремонту необхідно було витрачати значні кошти із сімейного бюджету, тому суд вважає, що достатньою, справедливою та розумною компенсацією за завдану моральну шкоду його володільцю буде грошова сума в розмірі 5000,00 грн.
Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Таким чином, визначену судом матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок пошкодження автомобіля позивача, відповідачі мають відшкодувати солідарно.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин справи, які мають значення для справи.
Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 16, 23, 319, 322, 323, 1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України, ст.ст. 150, 151 Житлового кодексу України, Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 N 76, ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи Департамент реєстрації житлово-комунальної інфраструктури Маріупольської міської ради, ЖКП по ремонту та експлуатації житлового фонду Іллічівського району м.Маріуполя про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 28037,81 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.
На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Ю. О. Матвєєва