03 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-5605/11/1470
Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
доповідача, судді Димерлія О.О.
суддів: Єщенка О.В., Романішина В.Л.
за участю секретаря - Цуцкірідзе М.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року по справі за позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення податкового боргу відповідно до уточнених позовних вимог на загальну суму 20 405 гривень 06 копійок.
Миколаївським окружним адміністративним судом 10 жовтня 2011 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Державного бюджету Заводського району м. Миколаєва 20 405 гривень 06 копійок.
Приймаючи означене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пп. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що позовні вимоги є необґрунтованими, та прийняти нову, якою позовні вимоги залишити без задоволення.
Відповідачем заперечень на апеляційну скаргу не надано.
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та зважаючи на з'ясовані обставини, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, зареєстрований та взятий на облік, як платник податків в Державній податковій інспекції у Заводському районі м. Миколаєва.
Відповідач є платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та забруднення навколишнього середовища.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації.
Сума податкового зобов'язання, самостійно визначена платником податків відповідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України оскарженню не підлягає.
Згідно пп. 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання являється податковим боргом.
Відповідно до пп. 20.1.28. ст. 20 Податкового кодексу України податкові органи мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань.
Згідно до пп. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач оскаржив в судовому порядку податкові повідомлення-рішення від 13.04.2011р.: № 0003721702/3; № 0000231702/3; № 0003701702/3; № 0000221702/3; № 0003711702/3, однак постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2010 року по справі № 2а-2573/10/1470 в задоволені позову відповідачу було відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного адміністративного суду. Ухвалою від 16.02.2011 року апеляційну скаргу відповідача було залишено без задоволення.
Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки обґрунтованість позову податкового органу підтверджується дослідженими в суді першої інстанції письмовими доказами. Твердження відповідача про сплату частини боргу, при наявності платіжних документів, можуть бути враховані на стадії виконання судового рішення.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 200, 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу отримання копії рішення сторонами.
Суддя-доповідач: Димерлій О.О.
Суддя: Єщенко О.В.
Суддя: Романішин В.Л.