29 вересня 2014 р. Справа № 876/12745/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанов від 11 липня 2013 р. № № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та зобов'язання до перерахунку адміністративного стягнення у виді штрафу.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що проведено перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при здійсненні будівництва об'єкту по АДРЕСА_1, яке проводилось на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Закарпатській області 18.10.2012 року за № ЗК 08312190938. За наслідками перевірки було виявлено недотримання позивачем вимог законодавства та складено постанови про визнання його винним у вчиненні ряду правопорушень, передбачених Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» й накладено штраф у загальній сумі 268398 грн. Позивач вважає оскаржувані Постанови від 11 липня 2013р. № № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 незаконними, оскільки такими його визнано винним у недотримані вимог законодавства в якості фізичної особи - підприємця, в той час як він діяв виключно як фізична особа - замовник будівництва об'єкту по АДРЕСА_1.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року позов задоволено частково, а саме скасовано оскаржувані постанови, оскільки в цій частині суд погодився з доводами позивача.
Сторона відповідача подала апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, зазначає, що відомості щодо здійснення ОСОБА_1
підприємницької діяльності як фізичної особи - підприємця встановлені згідно даних Єдиного державного реєстру. Факт здійснення ним підприємницької діяльності з будівництва об'єктів та відчуження в них нерухомого майна серед іншого підтверджується також і тим, що в Інспекцію ДАБК у Закарпатській області надходили від ОСОБА_1 документи щодо здійснення ним будівництва комерційного житлового комплексу на 16 квартир по АДРЕСА_2, 28-квартирного будинку з магазином, кафе, офісами по АДРЕСА_3.
Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції в порушеня вимог ст. 17 КАС України розглянув позов, який підсудний за приписами ст. 12 ГПК України господарським судам.
Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд проведено у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних мотивів.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Судом встановлено, що 26 червня 2013 року Заступником начальника Інспекції ДАБК у Закарпатській області було проведено перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил при здійсненні будівництва об'єкту по АДРЕСА_1, яке проводилось на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Закарпатській області 18.10.2012 року за № ЗК 08312190938.
За наслідками перевірки виявлено недотримання позивачем вимог законодавства та 11.07.2013 року складено постанови № № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 про визнання його винним у вчиненні ряду правопорушень, передбачених Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» й накладено штраф у загальній сумі 268398 грн.
Не погодившись з рішеннями відповідача, ОСОБА_1 оскаржив їх до Закарпатського окружного адміністративного суду .
При цьому колегія зазначає наступне.
За приписами статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ч.2 ст.18 КАС місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності .
З оскаржуваних постанов № № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 від 11.07.2013 року вбачається, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області застосовано штраф до ФОП ОСОБА_1 на підставі Закону України " Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".
Згідно ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції.
Колегія суддів вважає, що застосовані до позивача штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями.
З огляду на зазначене, предметом судового оскарження не є рішення суб'єкта владних повноважень в справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.
Перевіряючи правомірність рішення відповідача, колегія суддів виходить з наступного.
Судовим розглядом встановлено, що постанови № № 19-3, 20-3, 21-3, 22-3, 23-3 від 11.07.2013 року були винесені на підставі акту від 26.06.2013 року перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних, норм, державних стандартів та правил гр. ОСОБА_1 і об'єкт перевірки розташований по АДРЕСА_1.
Колегія суддів зазначає, що вказані постанови про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудівної діяльності від 11.07.2013 року винесені відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що не відповідає дійсності, оскільки вся документація на проведення будівельних робіт та безпосередньо будівельні роботи проводились позивачем, як фізичною особою, а не суб'єктом господарювання.
Так, декларація про початок виконання будівельних робіт № ЗК 08312190958, яка видана Інспекцією ДАБК у Закарпатській області 18.10.2012 року подана від імені ОСОБА_1 як від фізичної особи, а не суб'єкта господарювання. Замовник об'єкту будівництва на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1 є також ОСОБА_1
Дана земельна ділянка придбана ним як фізичною особою у гр. ОСОБА_2 й належить йому на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 18 червня 2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 липня 2013 року, інд. номер витягу: 6226328.
Положеннями ч.1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 року №208/94-ВР із змінами і доповненнями встановлено наступне: «порушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців...»
Частиною 1 статті 4 цього ж Закону визначено що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається кабінетом міністрів України, а саме Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244.
Так п.3 ч.2 ст.1 вказаного Порядку передбачено наступне: штрафи накладаються на юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (далі - суб'єкт містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Враховуючи наведене, фізична особа не є суб'єктом містобудівної діяльності, внаслідок чого до неї не можуть бути застосовані штрафні санкції, передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Покликання апелянта на те, що відомості про здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності встановлені згідно даних Єдиного Державного реєстру і його статус поширюється на будь - яку його діяльність не можна визнати обґрунтованими, оскільки реєстрація особи як підприємця не позбавляє його можливості діяти як фізична особа.
Необхідно погодитись з висновком суду першої інстанції, що відповідач належно не спростував доводи позивача і не довів їх безпідставність. Інших фактичних даних, окрім посилання на те, що відомості зазначені у декларації і затверджені самою ж Інспекцією ДАБК у Закарпатській області не можуть вважатися достовірними.
Таким чином, при винесенні постанови, інспекцією державного архітектурно будівельного контролю Львівської області було невірно зазначено суб'єкт правопорушення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи положень ст. 2 Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудування», п.1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України та норм ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України не знайшли свого підтвердження.
Така правова позиція узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 04.03.2014р. №21-433/13а), рішення якого, згідно ст. 244-2 КАС України, у подібних правовідносинах є обов'язковими для всіх судів України.
Одночасно суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги позивача щодо перерахунку адміністративного стягнення у виді штрафу, оскільки це не входить до компетенції суду.
В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.
З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 160, ст.197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області - залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року у справі №807/2581/13а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : В.П. Сапіга
Судді: Н.Г. Левицька
І.М. Обрізко